Випуск продукції ПВХ суспензійного відновлено
Випуск продукції ПВХ суспензійного відновлено
Мова йде про довгоочікуваний пуск установки з виробництва поліхлорвінілової смоли суспензійної (ПХВСС) ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», яка після пуску в дію (травень 2011 року) пропрацювала більше двох років і була з об’єктивних причин зупинена.
З пуском цеху з виробництва ПХВСС замкнулася технологічна схема роботи всього Калуського нафтохімічного комплексу.
Про те, як проходив пуск цеху і як працює установка нині, журналіст «НК» поцікавився у його начальника Володимира ТРОЯНА.
– Роботи з введення установки в дію, – розповідає Володимир Анатолійович, – розпочали 6 липня приблизно о 22.00, коли нам подали вінілхлорид, а через дві години він уже був у реакторі. Приблизно о четвертій ранку розпочався процес полімеризації, а вже о 10.00 7 липня отримали з реактора готовий продукт. У фасувальне відділення ПХВСС порошок подали через дві години.
– Здавалось б, все просто… Чи були проблеми, хвилювання?
– Без усього цього не могло обійтися. Незважаючи на відносно коротку біографію установки та її колективу, багатьом із нас вже доводилося вводити обладнання в роботу. Але цього разу у зв’язку з майже чотирирічною перервою пуск був особливим. З метою швидкого реагування на ті чи інші непередбачувані ситуації ми в період ведення пускових робіт підсилили зміни як нашими досвідченими працівниками, так і спеціалістами сервісних товариств «КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС» і «НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС».
Відразу скажу, що така завбачливість була не зайвою, адже в цей період виникали дрібні неполадки, які кіповці та ремонтники відразу ж ліквідовували, але в цілому веденням пускових робіт я задоволений.
– На скільки вдалося зберегти той колектив, який брав 
участь у будівництві виробництв та веденні пусконалагоджувальних робіт?
– Вони нині становлять десь 65-70 відсотків усього персоналу цеху. З одного боку це виглядає оптимістично, але в ході проведення останнього пуску відчувався певний брак кваліфікованих виконавців. Тим не менше, поруч були досвідчені спеціалісти, які навчали і допомагали молодим працівникам.
– Чи задоволені роботою обладнання?
– Задоволений, в тому числі і роботою реакторів полімеризації. Суттєвих претензій до якості продукції тієї марки, яку нині випускаємо на одній із двох ліній, теж немає, що підтвердили і лабораторні дослідження.
– Ринок полімерної продукції вимагає різновидів тари, в яких вона реалізується. Чи передбачаються якісь зміни з цього приводу?
– До зупинки установки 90 відсотків продукції ми фасували в 25-кілограмові мішки, а потім в палети, які поставлялися споживачам як залізничним, так і автомобільним транспортом. У 2012-2013 роках для упаковки продукції стали використовувати 800-кілограмові біг-беги. На сьогоднішній день актуальним для окремих споживачів стало питання упаковки полівінілхлориду вже навіть у 1250-кілограмові біг-беги. Ми це питання нині вивчаємо і вже маємо конкретні напрацювання з реалізації цього проекту. Зрештою, ми вимушені це зробити, щоб бути конкурентоспроможними на ринку. Новими видами біг-бегів, приміром, економічно вигідніше доставляти продукцію морським транспортом.
– Чи вантажиться вже продукт споживачам?
– Поки що не вантажимо, але ми готові до цього важливого моменту.
– Кого б хотіли сьогодні особливо відзначити за працю і старання під час пуску установки?
– Насамперед заступника начальника цеху Мирослава Гереця. Він, як мовиться, поза конкуренцією, бо завжди був там, де була необхідна його присутність, працював без огляду на час. Він – молодець. Зрештою, я задоволений роботою багатьох наших інженерно-технічних працівників та апаратників. Добре, зокрема, в цей період спрацював начальник відділення полімеризації Віктор Гайдайчук, начальник відділення рекуперації і сушки Володимир Цяпура, молоді, але здібні спеціалісти, старші майстри Мирослав Коваль і Володимир Дмитрієв й інші.
– Що нині турбує начальника цеху?
– Хотілося б якомога швидше і, головне, правильно налаштувати лінію з упаковки продукції в нові біг-беги. Ну і, звичайно, щоб також успішно ввести в дію другу лінію з випуску ПХВСС.
Розмову вів
Анатолій Гетьманчук.
P.S. Після розмови з начальником цеху Володимиром Трояном вдалося поспілкуватися з його заступником Мирославом Герецем. На запитання, коли в період пуску була найбільша напруга, той відповів: «Звичайно ж, коли пускали реактор… Від нього в значній мірі залежали пуск і робота всієї установки».
