ВІДЗНАКИ ТОВАРИСТВА
2018р. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" – переможець конкурсу серед підприємств хімічної і нафтохімічної галузей промисловості України
2011. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" - переможець конкурсу на кращі будівлі і споруди України, збудовані і прийняті в експлуатацію в 2010 році за спорудження ВИРОБНИЦТВА ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ СУСПЕНЗІЙНОГО.
2007. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".
2007. ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „КАРПАТНАФТОХІМі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення.
2006-2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".
Травень 2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.
Жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.
Червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”
Квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.

Сергій Оленчук: «Здійснилася моя мрія – я став чемпіоном світу…»

Апаратник товариства «КАРПАТНАФТОХІМ» після здобуття титулу вирішив завершити професійну кар`єру

Нещодавно в Луцьку завершився чемпіонат світу (WPA) з пауерліфтингу, де калушани Назарій Левицький, Сергій Оленчук та Руслан Рубан стали чемпіонами світу в своїх вагових категоріях.

З Русланом Рубаном ми познайомили читачів у попередньому номері тижневика, а нинішнім нашим гостем є Сергій Оленчук, який займається пауерліфтингом професійно у вільний від роботи час.

Важко було спочатку навіть повірити в те, що Сергій працює на такому відповідальному в усіх відношеннях підприємстві, як ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Зрештою, то й згадати важко, щоб чемпіонами ставали, а тут ще й світу, хіміки чи нафтохіміки.

Але Сергій Оленчук є справді представником найбільшого підприємства Калуша та Прикарпаття і працює тут апаратником відділення оксиду пропілену цеху з виробництва вуглеводнів виробництва етилену і поліетилену.

Поспішаємо на зустріч із Сергієм, яка відбулася в Калуші після завершення його робочого дня.

Найперше, Сергію, розкажи про себе, – звертаюся до нього.

Я – корінний калушанин. Мій тато Роман Оленчук також у свій час трудився на калуській «хімії» в цеху з виробництва аеросилу. Мама – Галина Оленчук вчитель географії Калуського ліцею №10. А старший брат Роман працює нині на установці з виробництва поліетилену старшим майстром (цех з виробництва галоїдопохідних етилену їх полімерів і співполімерів – Авт.), так що в нас уже складається тут сімейна династія.

Після закінчення навчання у ЗОШ №10 поступив в Інститут хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка», який на той час вже закінчив старший брат. Довелося навіть проживати в його кімнаті. Диплом хіміка, інженера-технолога здобув у 2009 році і знову ж таки за рекомендацією Романа та інших родичів працевлаштувався в цеху НіОПСВ (очисні споруди) ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» машиністом газодувних машин. Але коли нещодавно почув, що в складі підприємства буде споруджуватися нова установка, вирішив спробувати і ось уже кілька тижнів працюю тут апаратником синтезу.

Наскільки важливе для тебе заняття спортом?

З дитячих років мій тато, якого вболівальники з досвідом добре знають як воротаря нашої футбольної команди «Хімік», який виступав з такими відомими в місті футболістами, як Мандрик, Овчар й інші, всіляко залучав до занять спортом. У мене тоді були проблеми зі здоров’ям. Дещо, зокрема, відставав від однолітків у фізичному розвитку. Спочатку я займався футболом і теж здебільшого стояв у воротах. Важко було мені, але я старався… Щоправда одного разу не вдало приземлився й отримав травму руки. З футболом довелося розпрощатися.

Тоді по-серйозному захопився шахами і десь у 12 років став вигравати дитячі турніри на рівні міста, а в області був у числі призерів. Потім мені присвоїли перший спортивний розряд, що неабияк знадобилося під час навчання в університеті, де я виступав за збірну цього закладу. Але все ж навчання не дозволяло продовжити серйозно займатися шахами і тому довелося потроху про них забувати.

Але це зовсім не означало, що я залишив спорт. Адже необхідність фізично розвиватися змушувала мене до занять. Тим більше, що я ще в школі після футболу і паралельно з шахами захопився карате. Тренером у мене був відомий калуський майстер спорту Микола Камінський. Займалися ми в спортзалі інженерного корпусу, де нині знаходиться ФСК «Нафтохімік». За три роки тренувань і виступів здобув у цьому виді спорту синій пояс, але після того як вступив у ВНЗ більше карате професійно не займався.

– І що прийшло йому на заміну?

– Хочу ще сказати, що до будь-якого виду спорту я ставився і ставлюся з дуже великою відповідальністю, тобто професійно. Мене від цього рідні застерігали, адже за таким завзяттям криється ймовірність серйозних травм.

Тож для того аби заповнити вакуум, який утворився, все частіше став навідуватися у тренажерний зал ФСК «Нафтохімік». Вчився в тих, хто вже мав досвід з виконання фізичних навантажень, пробував сам щось робити, адже в той час я важив лише 43 кілограми. А першим моїм тренером з пауерліфтингу став Микола Лесів, який має свій тренажерний зал в селі Підмихайля, де я став наполегливо освоювати ази цього виду спорту, займатися ним професійно.

І коли прийшли перші перемоги?

– Приблизно через два роки тренувань я став виступати на обласних змаганнях у ваговій категорії до 59 кг. І хоча мав певні успіхи (став чемпіоном Івано-Франківщини), але мене це не задовольняло. Хотілося більшого… Відтак був вимушений змінити місце тренувань і, відповідно, тренера. Довелося у цей період раз у тиждень їздити в Коломию у спорткомплекс ФСК «Локомотив», де кваліфіковані тренера ДЮСШ «Спартак» Микола Чабан і Василь Грицко відточували мою майстерність.

За ФСК «Локомотив» я виступав три роки. Ставав у цей період призером чемпіонату і Кубку України. Але з часом став розуміти, що постійні переїзди, а в цей період я вже працював у ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», особисте життя не дозволяють мені все поєднувати. Хоча і заняття пауерліфтингом теж не хотів залишати.

І який знайшов вихід?

– Вирішив, що буду сам себе тренувати. Спочатку став займатися в спорткомплексі «Акваторія», а потім у тренажерному залі «Кузня м’язів». Саме там я готувався спочатку до чемпіонату України, а потім уже й світу.

Хочу також сказати, що паралельно з цими особистими заняттями я став потроху тренувати й інших молодших від мене спортсменів. І нині я дуже радий від того, що моя дуже перспективна учениця Ольга Кулинин з Долини є срібною призеркою чемпіонату України .

Про твою перемогу на чемпіонаті України вже йшлося на сторінках «НК». Але чи очікував ти стати й чемпіоном світу?

На чемпіонаті України я переміг у ваговій категорії 67,5кг. Крім того я став «срібним» абсолютним чемпіоном, тобто мої результати були за відповідними критеріями другими з усіх вагових категорій. Такий показник додав оптимізму та надії на успішний виступ на чемпіонаті світу в Луцьку. Виступав я в категорії до 67,5 кг і показав такі результати: 200 кг в присіданні, жим – 102,5 кг і станова тяга – 185 кг, що в загальній сумі склало 487,5 кг.

Що дала тобі перемога на чемпіонаті світу?

Якщо маєте на увазі якісь матеріальні блага, то їх у пауерліфтингу не передбачено. Все робиться в цьому виді спорту добровільно і десь навіть результати досягаються на межі фанатизму. Адже окрім того, що слід знаходити час на постійні тренування, так ще й мати в своєму раціоні спортивне харчування – білки, амінокислоти та комплексні вітаміни. Як правило, це американські, англійські й польські бренди, які, будемо відверті, не з дешевих.

– Які плани в тебе на майбутнє, чого прагнеш досягти?

– Якщо маєте на увазі «досягнення» у пауерліфтингу, то після завершення чемпіонату світу я твердо вирішив, що ставлю крапку в професійному спорті. Чому? Найперше, здійснилася мрія і я став чемпіоном світу, тобто досяг того, до чого йшов фактично десять останніх років.

Важливий вплив на моє рішення має робота в товаристві «КАРПАТНАФТОХІМ». Зміна місця праці потребує додаткових зусиль і часу. А ще на це рішення вплинули мої особисті плани, адже я зустрічаюся з дівчиною і ми хочемо створити сім’ю. Занять у спортзалі я не припинятиму, але вже робитиму це не професійно, а для себе, для підтримки фізичного стану.

Розмову записав Анатолій ГЕТЬМАНЧУК.

31.05.2019

Складові успіху: досвід, знання, належна дисципліна і взаєморозуміння

Проїжджаючи дорогою, що веде до прохідних виробництва етилену і поліетилену товариства «КАРПАТНАФТОХІМ», помітив колону вантажних машин, на більшості яких були іноземні номери. Сумнівів у тому, що це за вантажівки і чого вони стоять на узбіччі дороги, не було жодної – усі вони мали намір завантажитися поліетиленом калуського виробництва. І все-таки, чому стільки автомашин, невже сталася […]

«Львівська політехніка» запрошує калуських нафтохіміків на навчання

На сторінках «НК» вже неодноразово повідомлялося про співпрацю «КАРПАТНАФТОХІМу» з вищими навчальними закладами України. Зокрема, йшлося про те, що підприємство активно працює в напрямку залучення в свої підрозділи молодих фахівців – випускників коледжів, училищ і вищих закладів освіти, а також стимулює працівників до підвищення кваліфікації. З часу відновлення повноцінної роботи підприємства сотні студентів відвідали «КАРПАТНАФТОХІМ» […]