Під їх контролем перебуває все обладнання нафтохімічного комплексу
Пуск виробництв «КАРПАТНАФТОХІМу» після тривалого простою не лише відновив життя підприємства, а додав праці і турбот кожному, хто в повній мірі чи хоча б частково причетний до його діяльності. І хоча в попередніх публікаціях на шпальтах «НК» про роботу ремонтної служби нафтохіміків доводилося читати про те, що й в період простою виробництв роботи їм вистачає, але по-справжньому її підрозділи запрацювали уже після введення установок у дію.
Про те, наскільки тепер змінилися функції й завдання колективу ремонтного управління, ми ведемо розмову з начальником та головним інженером цього підрозділу підприємства Володимиром Хоменком і Костянтином Гоманом.
В.Х.:
– Найперше відбулися кардинальні зміни в структурі ремонтної служби. Якщо раніше це було, так би мовити, стороннє підприємство, то тепер на його базі сформовано ремонтне управління (РУ) «КАРПАТНАФТОХІМу», яке безпосередньо підпорядковане головному інженерові нашого підприємства. Тобто сьогодні ми є частиною нафтохімічного комплексу й фактично на всі 100 відсотків виконуємо ремонтні роботи для потреб його виробництв.
Таку довіру керівництва підприємства та його засновників до нашого колективу слід підтверджувати конкретною працею, технічними новинками та пропозиціями. З цією метою нашими працівниками було успішно освоєно ремонт склопластикових трубопроводів, які нині експлуатуються на нових сучасних виробництвах хлору і каустичної соди мембранним методом та полівінілхлориду суспензійного. На першому виробництві, до речі, близько 90 відсотків усіх трубопроводів – склопластикові. Ще донедавна для їх ремонту запрошувалися спеціалізовані ремонтні бригади з різних міст України, а тепер ці роботи виконують наші спеціалісти.
К.Г.:
– Слова подяки від генерального директора підприємства Івана Підсадюка отримали працівники дільниці, що спеціалізується на ремонті теплообмінного обладнання. У ході виконання цих робіт часто доводиться реставрувати і навіть міняти всю серцевину теплообмінника, де розміщуються металічні трубки діаметром 25 мм і довжиною 9 метрів, а теплообмінники, до речі, мають вагу від 20 до 40 тонн. Таких трубок у теплообмінниках є близько двох тисяч і кожну перед монтажем слід опресувати.
До виконання цих робіт, окрім слюсарів-ремонтників, обов’язково залучаємо електрозварників, а також токарів, розточувальників, бо часто доводиться окремі деталі та вузли виготовляти самим.
За останні кілька років завдяки нами ж виробленій методиці ведення цих робіт вдалося надати, так би мовити, нове життя трьом багатотонним теплообмінникам та чотирьом менш габаритним для потреб установки з виробництва етилену і двом, що нині задіяні в цеху з виробництва хлорвінілу.
– Невже методику ремонту таких багатотонних теплообмінників освоювали самостійно? Кого зі своїх фахівців-ремонтників хотіли б з цього приводу відзначити?
К.Г.:
– Досвід ведення таких робіт накопичувався роками. Спочатку висвердлювали і проводили заміну окремих трубок, потім поступово перейшли на більш серйозний їх ремонт. Бралися здебільшого за теплообмінники менших розмірів та вагою. У той же час, коли ремонтники освоювали практичні навики, наші інженерно-технічні працівники вивчали відповідну літературу, досвід інших підприємств.
В.Х.:
– Як за виконання цих та інших важливих завдань слів подяки заслуговують чимало наших працівників, а все ж за освоєння ведення робіт з ремонту склопластикових трубопроводів хотілося б передусім відзначити працю слюсарів-ремонтників Андрія Голущука, Ігоря Менчука та майстра дільниці Олега Ковбаснюка.
Всі роботи з ремонту габаратних теплообмінників ведуться під контролем начальника виробничо-технічного відділу нашого управління Дениса Баб’юка. Багато зусиль та вміння задля належного освоєння цього проекту доклали та докладають електрозварник Володимир Вичорик, старший майстер цеху Іван Соломуд й інші.
– А що в цілому нині представляє ваше ремонтне управління?
В.Х.:
– Його структуру формували на основі тих завдань, які нам доводиться щоденно виконувати. Адже з метою вчасного реагування на несправності частина персоналу управління працює нині у дві зміни. В цілому в нашому колективі нині трудиться 310 працівників. Це, зокрема, в двох ремонтно-механічних цехах безпосередньо на виробництвах етилену і поліетилену та поліхлорвінілової смоли суспензійної і каустичної соди, в службі з ремонту електроустаткування та мереж і на транспортній дільниці. Є ще в нас окремі дільниці з ремонту динамічного устаткування, запірної апаратури та механічної обробки деталей, ремонту технологічного устаткування, а також відділення з обслуговування управління забезпечення виробництв, ізоляційне та з гідроочистки обладнання.
– Судячи лише із назви підрозділів управління, то географія тих робіт, які доводиться нині виконувати працівниками, вражає. А чи всі вони в повній мірі забезпечені відповідними кадрами?
В.Х.:
– Разом із пуском виробництв виникла гостра необхідність у додаткових кваліфікованих кадрах для нашого управління. Тож за минулий рік чисельність наших двох РМЦ збільшилася десь на 80 осіб. Але тим не менше в нас є сьогодні потреби у таких спеціалістах, як електрозварники, розточувальники, шліфувальники. І хоча проблема із такими спеціалістами є загальнодержавною, проте ми шукаємо можливості запросити їх у наш колектив. Дуже розраховуємо на те, що ті досвідчені наші спеціалісти, які мають намір піти на заслужений відпочинок, приведуть у колектив молоду зміну, передавши молодим працівникам свої навики та вміння.
Хорошим стимулом для молоді щодо освоєння «дефіцитних» виробничих сцеціальностей має стати високий порівняно з іншими підприємствами рівень зарплати та діючий у нас пакет соціальних гарантій для працюючих.
– Вже в листопаді очікується зупинка виробництв «КАРПАТНАФТОХІМу» для проведення капітального ремонту обладнання. Чи ведеться вже підготовка для виконання цих важливих робіт?
К.Г.:
– Основний обсяг таких робіт уже визначено. Так, зокрема, передбачено капітально відремонтувати насосне та компресорне обладнання, провести ремонт запірної арматури й виконати інші ті роботи, які потребують зупинки установок. Спільно зі службою головного механіка підприємства визначаємо нині потребу в інструментах, механізмах та матеріалах. Перед нашими підрозділами ставляться дуже серйозні завдання, які слід буде виконати у встановлені терміни і, головне, якісно. Адже найкращою оцінкою роботи ремонтної служби є те, коли ремонтоване обладнання працює без поломок весь термін, який йому передбачений. Ми цього завжди прагнули і будемо це робити в майбутньому.
Розмову записав Анатолій ГАЙОВИЙ.
На знімку:
* старший майстер Іван Соломуд, слюсарі-ремонтники Михайло Недоляк і Михайло Михайлів біля теплообмінника установки етилену, що підлягає ремонту.
