"ЛУКОР-Карпатнафтохім" не був і не є зайвим для Калуша.

    Погашати заборгованість "Водотеплосервісу" перед "ЛУКОРом" місто не збирається

     Про це голослівно заявив міський голова Ігор Насалик 7 червня на прес-конференції для представників місцевих ЗМІ, відповідаючи на запитання, яких він особисто вживає заходів для того, щоб КП "Водотеплосервіс" погасило свою заборгованість перед ЗАТ "ЛУКОР" за очищення побутових стічних вод міста. Вона, як було нагадано мерові Калуша, сьогодні складає чималу суму, а точніше - понад 25 млн. грн. І про це Ігор Степанович добре знав, бо керівництво "ЛУКОРу" неодноразово зверталося до нього з офіційними листами з приводу ситуації, що складається в розрахунках "Водотеплосервісу" за надані послуги з очищення побутових стоків міста, та просило міського голову посприяти позитивному вирішенню цієї проблеми.
     Для пояснення свого ставлення до порушеного на прес-конференції конкретного питання Ігор Степанович обрав тактику нападу й критики на адресу ЗАТ "ЛУКОР" - ТОВ "Карпатнафтохім", не скупуючись при цьому на необдумані заяви й висловлювання, якими не мав би розкидатися перший керівник міста. У цьому були солідарні зі мною й окремі калушани та працівники нафтохімічного комплексу, які після перегляду зустрічі мера Калуша з журналістами, що транслювалася в ефірі Калуського міського телебачення, телефонували в редакцію газети "КН", щоб поділитися своїми думками про те, що побачили й почули.
     Базар, як говорила одна із співрозмовниць, що назвалася Надією Василівною, треба контролювати, стримуючи себе від непоміркованих фраз, що можуть викликати й соціальне збурення в мешканців Калуша.

Чому така неприязнь

     "Я можу вам сказати, - заявив на прес-конференції журналістам міський голова Ігор Насалик, - що без роботи "ЛУКОРу-Карпатнафтохіму" місто не пропаде. Мало того, воно як розвивалося, так і буде розвиватися".
     Важко усвідомити, чому у мера Калуша виробилася така явна неприязнь до колективу нафтохіміків, адже у ЗАТ "ЛУКОР" і ТОВ "Карпатнафтохім" сьогодні трудиться понад 3,5 тис. чоловік, які мають роботу і вчасно одержують заробітну плату. А якщо врахувати щонайменший склад їхніх сімей з трьох чоловік, то, як мовиться, не чекають „подачок” від міської влади 10 тис. калушан. Крім того, багато підприємств та організацій міста утримують свої трудові колективи завдяки замовленням на виконання робіт і надання послуг, що надходять саме від "Карпатнафтохіму". Схоже, міський голова також хоче і їх  позбавити можливості заробляти гроші на утримання своїх сімей, хоче, мабуть, розвалити все, що ще є і працює в промисловості міста. А це вже загрозлива тенденція, бо немає розуміння того, що основним, первинним для міста є розвиток промислового виробництва. Саме виробництво забезпечує дохід працівникам підприємств і відрахування у бюджет коштів, за рахунок яких утримуються заклади бюджетної сфери. Якщо виробництва працюють, то від цього мають користь і працюючі, і влада. А звинувачення мера Калуша у невиконанні з боку "ЛУКОРу" договору 2003 року взагалі є недоречними. Якраз "ЛУКОР" виконав його у повному обсязі, а керівництво міської ради виконання своїх окремих пунктів у цьому документі проігнорувало.

Про "дулю" від нафтохіміків

     Дивно, що цього не розуміє міський голова Ігор Насалик, заявляючи що за період з 2005 по 2010 рік "ЛУКОР-Карпатнафтохім" "дав аж велику дулю місту". Це явне введення в оману громади міста. Факти і цифри, які навела начальник планово-економічного відділу ТОВ "Карпатнафтохім" Тетяна Трощенкова, говорять про те, що мер Калуша не володіє достовірною інформацією або свідомо її не забажав оприлюднити на прес-конференції. Так, як наголосила Тетяна Анатолїївна, за період з 2005 року по березень 2010 року ЗАТ "ЛУКОР" і ТОВ "Карпатнафтохім" сплачено до бюджету міста Калуша 258,3 млн. грн. податків й інших платежів. За п’ять останніх років у Пенсійний фонд від підприємств спрямовано 137,7 млн. грн., а плата "ЛУКОРу-Карпатнафтохіму" за землю взагалі зростала у геометричній прогресії: у 2006 р. було сплачено 3,7 млн. грн., в 2007 р. - 7 млн. грн., в 2008 р. - 20,7 млн. грн., в 2009 р. - 25,2 млн. грн., за перший квартал 2010 р. - 6,7 млн. грн. За цей період два нафтохімічні підприємства сплатили в міський бюджет і 54,9 млн. грн. прибуткового податку із заробітної плати.
     Не зайвим буде нагадати міському голові про посильну допомогу з боку "ЛУКОРу" і "Карпатнафтохіму" гімназії та колишньому хіміко-технологічному технікуму, а нині політехнічному коледжу. Саме ці навчальні заклади є гордістю міста. І щоб вони були такими, "ЛУКОР" і "Карпатнафтохім" вклали в них чималі кошти. Всі калушани добре пам’ятають, як будувалася школа №11. На цьому об’єкті протягом понад п’яти років (включно до 2004 року) абсолютно нічого не робилося. Під впливом опадів буквально руйнувалася на очах мешканців Калуша те, що частково будо збудовано. І не хтось інший, а саме „ЛУКОР” проявив ініціативу допомогти місту відновити роботи на цьому довгобуді, звернувся з відповідним клопотанням до компанії „ЛУКОЙЛ”, яка виділила понад 4 млн. грн. на добудову школи, в приміщення якої потім переселилася Калуська гімназія. Згодом „ЛУКОР” для учнів цього навчального закладу закупив комплектне обладнання для хімічного класу, своїм коштом обладнав комп’ютерний клас, придбав шкільний автобус, меблі й інший інвентар для роздягальні, актового залу, чимало технічних засобів. Нафтохіміки оплачували путівки для оздоровлення гімназистів і т. ін., на що було витрачено ще майже мільйон гривень.
     На зміцнення матеріальної бази Калуського політехнічного коледжу виділено „ЛУКОРом-Карпатнафтохімом” 286 тис. грн. Чи може не знає міський голова про оплачені нафтохіміками екскурсійні поїздки учнівських команд КВК четвертої і сьомої шкіл Калуша до Москви. А чому ніколи він не згадує під час спілкування з журналістами хоча б між іншим про те, що ЗАТ „ЛУКОР” сплатило місту майже 2 млн. грн. орендної плати за стадіон „Хімік”? Майно цієї спортивної споруди і сьогодні перебуває на балансі „ЛУКОРу”, однак безкоштовно використовується Калуським міський центром фізичного здоров’я населення „Спорт для всіх”.

Історію промислового розвитку Калуша з пам’яті не викреслиш

     Прикро, що І. Насалик майже за п’ять років свого перебування на посаді міського голови не вивчив історії промислового розвитку міста. Не вивчив, або вдавав перед журналістами, що не знає її, бо з якої причини з його вуст прозвучала репліка: „А що місто отримало від того, що хімічні підприємства стільки працювали?”. Відповідь на це запитання можна було десь-колись і в самих калушан запитати. І вони, певен, сказали б мерові, що передусім завдяки хімії місто отримало свій розвиток, зросла чисельність його населення з 12 до 68 тис. осіб. А щоб зростала чисельність необхідно було збудувати соціальну інфраструктуру - житло, школи, дошкільні заклади, спортивні споруди, палаци культури, професійно-технічні училища, хіміко-технологічний технікум, величезну мережу закладів торгівлі, побуту. Всі ці та інші об’єкти соціального спрямування в Калуші спроектовані та збудовані завдяки тому, що у місті розвивалося промислове виробництво, зросла чисельність працюючих і саме для них слід було створювати належні умови для відпочинку і побуту.

Про екологічні проблеми і "бомбу, на якій сидимо"

     Дивує і те, що міський голова безпідставно звалює на „ЛУКОР” і „Карпатнафтохім” екологічні проблеми. Ті екологічні проблеми, про які веде мову І. Насалик, не мали і не мають жодного відношення до ЗАТ „ЛУКОР”, оскільки ні в розпорядженні Кабінету міністрів України від 10.08. 2000 року № 314-р, ні в умовах конкурсу з визначення інвестора-засновника, ні в установчих документах ЗАТ „ЛУКОР” при його створенні не передбачалося ніяких зобов’язань, які б стосувалися екологічних питань, пов’язаних з колишньою діяльністю ВАТ „Оріана”. І міський голова мав би знати, що в організаційну структуру ЗАТ „ЛУКОР” і ТОВ „Карпатнафтохім” не входили і не входять виробничі підрозділи, які створили місту надзвичайну екологічну ситуацію. Наші нафтохімічні підприємства абсолютно не причетні до проблем з полігоном гексахлорбензолу, до засолення від Домбровського кар’єру і хвостосховищ, наявності провальних воронок над шахтними виробітками, що утворилися в результаті просідання земної поверхні.
     Сумніваюся, що знайде І. Насалик серед калушан собі багатьох однодумців, котрі погодяться з його висловом „навіщо нам таке підприємство („ЛУКОР-Карпатнафтохім”. - Авт.), на якому ми сидимо, як на бомбі, що може зірватися?”. Не буду кривити душею, до 2006 року старе виробництво хлору і каустичної соди було екологічно небезпечним об’єктом через зношеність обладнання і відсутність коштів на технічне й технологічне переозброєння заводу. 12 років тому ВАТ „Оріана” через застарілу технології та проблеми зі збутом продукції зупинила виробництво полівінілхлориду емульсійного. Однак ні держава в особі Фонду держмайна України, яка володіла 99,99 вартості  ВАТ „Оріана”, ні іноземні інвестори довший час не могли налагодити виробничу діяльність підприємства. З кожним наступним роком його технічний стан перетворювався в купу металу аж поки в 2000 році виробнича діяльність калуських хіміків не зупинилася повністю. У відчаї люди вийшли на дорогу до зупинки „Роздоріжжя” і перекрили рух автотранспорту, бо не мали ні роботи, ні зарплати. Важко згадувати про ті часи, невиплачену працівникам „Оріани” заборговану зарплату в загальній сумі 4 млн. грн., відсутність в місті будь-якої роботи. І тільки з приходом в Калуш нафтової компанії „ЛУКОЙЛ” ситуація на підприємстві змінилася на краще. В першу чергу величезні кошти були направлені на відновлення виробничої діяльності, щоб люди мали роботу, зарплату, були соціально захищені. Старе виробництво хлору і каустичної соди було ліквідовано, а на його місці зараз вже збудовано нове, з сучасними енергозберігаючими і новітніми в технічному плані технологіями виробництва. Те ж саме було зроблено з старим виробництвом полівінілхлориду емульсійного. Замість нього будується нове сучасне виробництво полівінілхлориду суспензійного. Обидва виробничі об’єкти характеризуються надзвичайно високим рівнем екологічної безпеки і не складатимуть ніякої загрози для міста та його жителів.

Інвестиції самі до Калуша не просяться

     Для відродження промислового потенціалу міста, створення робочих місць, збільшення надходжень до бюджету справою честі кожного міського голови мала б бути робота, пов’язана з пошуком передових технологій, залученням інвесторів до реалізації перспективних проектів. У Калуші, на жаль, ні колишня влада, ні нинішня цими питаннями серйозно не переймалася і не переймається. Натомість чомусь в коридорах місцевої влади і зараз побутує думка, що інвестори мають дати, а влада розділить кошти. Дати за що? За те, що підприємство на своїх виробничих майданчиках замість старих, екологічно небезпечних об’єктів будує нові сучасні виробництва. До того ж ці об’єкти ніякого навантаження на інфраструктуру міста не несуть, оскільки підприємство постійно розвиває свою власну інфраструктуру. Такий підхід міського голови І. Насалика до вирішення важливих для громади міста питань не сприяє створенню в Калуші належного інвестиційного клімату. Інвестиції ж самі до Калуша не прийдуть.
     Дивує і те, що міський голова так і не знайшов часу, аби прибути на підприємство і поцікавитися тим, як ведеться будівництво таких важливих не тільки для ТОВ "Карпатнафтохім" і компанії "ЛУКОЙЛ", а й міста Калуша, нашої держави виробництв європейського рівня, де хочуть і будуть працювати з належною освітою молоді калушани.
     Попри все це, об’єкти розвиваються і надалі будуть розвиватися, оскільки тільки таким чином можна забезпечувати поліпшення безпечних умов праці, збільшення рівня заробітної плати та задоволення постійно зростаючих соціальних запитів працюючих.

    Василь Ткачук.

2007. ТОВ "Карпатнафтохім" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".

2007. ТОВ „Карпатнафтохім” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „Карпатнафтохімі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення..

2006-2007. ТОВ “Карпатнафтохім” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".

травень 2007. ТОВ “Карпатнафтохім” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.



жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “Карпатнафтохім” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.

червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „Карпатнафтохім”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”

квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.

липень 2005. Сергія Чмихалова нагороджено відзнакою „Лідер хімічної та нафтохімічної промисловості України”

квітень 2005. Вийшов у світ буклет "ЛУКОР. 5 років у великій родині "ЛУКОЙЛу"
 

 наше підприємство в 2004 році успішно виконало завдання, що були визначені йому "Програмою сертифікації корпоративної системи управління групи „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” на 2004-2007 роки" і першим серед підприємств групи отримало сертифікати відповідності за всіма трьома системами. 

„Euro Market” – нагорода за інтеграцію у світову економіку. (2004р.)

відзнака ЗАТ "ЛУКОР" в рамках міжнародного проекту „Мости дружби. Україна – Росія 2003-2004” 

20.11.2003 ЗАТ „ЛУКОР” відзначено Почесним дипломом та міжнародною премією „Бізнес-Олімп” з присвоєнням підприємству звання „Золота торгова марка”, а генерального директора товариства Сергія Чмихалова – іменною відзнакою „Суспільне визнання”.  

Західна регіональна митниця нагородила ЗАТ „ЛУКОР” почесною грамотою за високий рівень митної культури та сумлінне виконання впродовж 2002-2003рр. зобов’язань перед Державним бюджетом України.

Міжнародна Платинова Зірка за якість у сфері задоволення потреб клієнтів, майстерність, інновації у технології м. Париж. Франція. 2003 рік

Вісті з ЛУКОЙЛу ...

 Вісті з виробництв ...