Соціально-економічний паспорт м.Калуша  Івано-Франківської області

Адреса виконавчого комітету Калуської міської ради:
77300, м.Калуш вул.Гагаріна, 1
Телефон: +3803472 6-00-19,  6-00-69.
Загальні дані про місто Калуш
Площа - 64,5 тис. кв. км, 0,5% території області,в 30 км від обласного центру
Калуш – місто обласного підпорядкування

Про Калуш в Інтернеті:

Депутати й надалі наполягають на продажу землі біля кінотеатру

   Питанням продажу ділянки землі біля кінотеатру “Відродження” ТзОВ «Відродження-2011» неабияк перейнялася громадськість міста. 7 травня представники молодіжних організацій та інші громадські активісти прийшли з плакатами під стіни ПК «Мінерал”, де в цей  день проходила сесія Калуської міської ради.
   Мітингувальники закликали депутатів та міського голову Ігоря Насалика зупинити земельну аферу. А вже у сесійній залі голова міської організації «Молодого руху України» Олег Савка просив депутатів не продавати центр міста інвесторам з сумнівною репутацією. Вбачає він у такому рішенні депутатів загрозу для історичних цінностей Калуша, адже у часи зародження незалежності держави на цій площі збиралися велелюдні мітинги.
   Як вже повідомлялося в одному із номерів «КН», прокурор м. Калуша Василь Федорович виніс протест на рішення міськради «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТзОВ «Відродження-2011». Тож депутатам 7 травня на сесії пропонувалося прийняти, або відхилити цей протест. Забігаючи наперед, зазначу, що за результатами голосування протест не був прийнятий, і відстоювати свою позицію прокурор буде у суді.
   Як піар групи депутатів, які ввели в оману місцеві ЗМІ та прокуратуру міста, розцінив шум навколо цього питання депутат міськради, начальник відділу Держкомзему в м. Калуші Анатолій Собчук. За його словами, є рішення виконкому Калуської міськради від 1965 року, яким визначено статус цієї ділянки. У 1965 році ділянка площею 3726 кв. м була надана Івано-Франківському обласному управлінню кінофікації під будівництво та обслуговування широкоформатного кінотеатру на 600 місць. Територія, яка виділялася, потрібна була для евакуації.
   Однак прокурор міста навіть після озвучення згаданого рішення наполягав на своєму протесті, аргументуючи, що визначити статус ділянки при відсутності Генерального плану і земельно-кадастрового плану міста неможливо. Він зазначив, що фактично цю ділянку землі біля кінотеатру використовують як сквер, де відбуваються міські громадські заходи. Відповідно до Земельного кодексу України її не можна передавати в приватну власність.
   У свою чергу міський голова І. Насалик не вважає площу біля «Відродження» сквером. У 1965 році земля призначалася в тому числі й для забезпечення евакуації населення, потрібна для цього вона й зараз.
   Спробувала підказати колегам, як зобов’язати інвесторів, які займаються реконструкцією «Відродження», дозволяти проводити на площі біля кінотеатру заходи, збори громади, депутат Ольга Тихан. Вона порадила при підписанні договору купівлі-продажу укласти договір про сервітути (обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею). Тоді особа, яка викупить землю, буде зобов’язана дозволяти громадські зібрання.
   У результаті голосування за те, щоб прийняти протест прокурора, висловилося 8 депутатів, 5 були проти, 16 – утрималися.

   Віра Братенко.

Якою стане територія на вул. Пушкіна після реконструкції?

   Газета "КН" уже повідомляла своїх читачів про те, що колектив товариства "Карпатнафтохім" виявив бажання здійснити реконструкцію території на вул.Пушкіна з тим, щоб перетворити її на улюблене місце відпочинку калушан та їх гостей і таким чином зробити щось важливе та корисне для всієї громади міста. А відтак наприкінці минулого року калуські нафтохіміки взялися за впровадження в життя свого задуму.
   – Щоб оновлений мікрорайон мав привабливий вигляд, – вносить ясність начальник адміністративно-господарського відділу ТОВ "Карпатнафтохім" Андрій Курташ, – ми звернулися до фахівців Львівського національного лісотехнічного університету з проханням виконати проект озеленення території скверу на вул. Пушкіна. Власне, в Україні саме цей ВНЗ має нині солідну наукову базу і кваліфіковані кадри, які здатні вирішувати такі завдання. Це, по-перше, стосовно того, чому ми обрали львів'ян. А, по-друге, впродовж десяти років ми тісно з ними співпрацюємо і не раз переконувалися, що за доручену справу львівські науковці беруться професійно і виконують її на високому рівні. Яскравим тому підтвердженням є впровадження проекту з благоустрою площі перед нашим заводоуправлінням, а також озеленення проїзду і території Калуської гімназії та ЗОШ І-ІІІ ступенів №11 у нашому місті.
   Слід зауважити, що фахівцями Львівського національного лісотехнічного університету уже на сьогоднішній день виготовлено технічний паспорт насаджень загального користування у сквері на вул. Пушкіна. Ці роботи виконували науковці кафедри архітектурного ландшафту під керівництвом доцента Р. Дудина. До 103 дерев, які нині ростуть на території вул. Пушкіна, згідно з розробленим проектом, їх чисельність буде доповнена ще 130 одиницями дерев та декоративних кущів. Тут з'являються такі рідкісні дерева, як ялина корейська, клен гостролистий, гіркокаштан, ялиця біла, береза, яблуня червонолистяна, а також бузки, ялівці, туї, барбариси, спіреї тощо.
   Процес озеленення території розпочався ще в грудні минулого року із посадки колючої голубої ялиці в центрі площі, яку перевезли сюди з виробництва етилену та поліетилену. Такий символічний подарунок зробив колектив "Карпатнафтохіму" громаді міста напередодні нового 2012 року, щоб в черговий раз підкреслити, що між містом і його найбільшим підприємством існує невід'ємний зв'язок.
   І ось наприкінці квітня роботи з озеленення території відновилися. Нині здійснюється так зване чорнове планування газонів у сквері на вул. Пушкіна. На черзі – чистове планування та посадка рослин, укатування і засів газонів травами. Планується охопити 4436 кв. м содово-парковими газонами. Одне слово, вартість робіт з озеленення сягатиме понад 60 тисяч гривень.
   Окрім цього, на території вулиці Пушкіна минулого року фахівцями львівської фірми "Будмонтажресурс" було укладено 2252,6 кв м бруківки на суму 927240 гривень. Попереду на нас очікує виконання цілої низки інших відповідальних робіт. Це, зокрема, оновлення дитячого майданчика, встановлення ліхтарів, спорудження фонтана та всього того, що було попередньо заплановано і знайшло своє схвалення у влади міста.
   А ще Андрій Курташ від імені керівництва "Карпатнафтохіму" – "ЛУКОРу" запрошує через "КН" мешканців мікрорайону, зокрема вулиць Пушкіна, Євшана, Хіміків і проспекту Лесі Українки, а також усіх працівників нафтохімічних підприємств, що мешкають у Калуші, викладачів і студентів Калуського політехнічного коледжу взяти участь в озелененні території вул. Пушкіна, яка розпочнеться 10-12 травня і триватиме до кінця місяця.
   Після цього нафтохіміки приступлять до виконання інших запланованих робіт. А щоб колектив підприємства мав змогу здійснити у визначені терміни заплановану повноцінну реконструкцію вул. Пушкіна, нафтохіміки дуже сподіваються, що міська влада з розумінням поставиться до їх побажань і прохань жителів мікрорайону стосовно перенесення діючої філії автостанції в інше місце, як і заборонить торгівлю овочами, фруктами та деякими іншими продуктами на газонах біля пішохідної доріжки.

   Богдан Тимків.

Прокуратура вимагає скувати незаконне рішення сесії

   Прокуратурою міста Калуша перевірено законність прийняття рішення сесією Калуської міської ради "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТзОВ "Віродження-2011".
   Вказаним документом вирішено продати у приватну власність земельну ділянку площею 0,3448 га, що знаходиться на площі Героїв. Однак перевіркою встановлено, що рішення сесії прийнято всупереч Конституції України, Земельного кодексу України, відповідно до яких землі комунальної власності не можуть передаватись у приватну власність, належать до земель населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) загального користування.
   Вказана земельна ділянка являє собою сквер, де проводяться громадські заходи громадсько-політичного та культурного значення, а тому рішення сесії про її продаж суперечить чинному законодавству. За результатами перевірки, прокуратурою міста Калуша внесено протест з вимогою скувати незаконне рішення сесії.
   Нагадаємо, що рішення про продаж у власність ТзОВ «Відродження-2011» 0,3448 га земельної ділянки на площі Героїв,16 для реконструкції приміщення кінотеатру було прийнято 29 березня на сесії міської ради. Але проти цього виступив член НРУ депутат Іван Мащакевич, який наполягав, що на цьому місці проводяться загальноміські віча, тому ця земля має належати громаді, а не приватним структурам. Тож рішення суперечить земельному законодавству.
   Однак прихильники продажу земельної ділянки свою позицію пояснили тим, що місто від цього отримає кошти, а земля продається ця для того, аби інвестори мали до кінотеатру доступ.
   До речі, у серпні минулого року, коли депутати Калуської міськради дали дозвіл на підготовку документів на продаж зазначеної ділянки, то це рішення теж супроводжувалося скандалом. Депутати-рухівці виступили проти, а свою позицію пояснили тим, що Калуш єдине місто в Україні, де його центральну частину віддають у приватну власність. Прокурор тоді опротестував рішення сесії, але через деякий час відкликав свій протест. Яка буде доля цього протесту, – чи відхилять його депутати, і тоді прокурор міста буде змушений звернутись до суду, чи за прикладом свого попередника новий прокурор теж відкличе свій протест, наразі невідомо.

   Дмитро Іванців.

Воду знову подаватимуть за графіком?

   Прогнозоване директором КП «Водотеплосервіс» Ігорем Яковиною припинення електропостачання до об’єктів водопостачання міста 17 квітня таки відбулося.
   Цього дня через борг за надану електроенергію в сумі майже 1 млн. грн. працівники Калуського РЕМу відключили адміністративну споруду підприємства та водонасосну станцію «Парк», у результаті чого без води залишилися мешканці 25 вулиць міста.
   Наступного дня водопостачання в місті відновили, оскільки дирекція КП «Водотеплосервіс» пообіцяла ВАТ «Прикарпаттяобленерго» погасити заборгованість до кінця квітня. Але якщо калушани не активізуються з оплатою за водопостачання, то з понеділка воду в місто подаватимуть за графіком.
   За словами І. Яковини, щоб врегулювати питання забезпечення міста водою, потрібно, аби на рахунок підприємства щодня надходило щонайменше 200 тис. грн. Сьогодні ж мешканці міста платять в день 80 тис. грн.

   Наш кор.

А борги все-таки є…

   Виявляється, що депутат міської ради від фракції НРУ Олег Нижник та деякі інші калушани намагаються "підірвати" репутацію міського голови Ігоря Насалика, заявляючи на шпальтах місцевої періодики про те, що бюджетна політика Калуша формується на нереальних доходах і місто все більше і більше заходить в борги.
   Подібні судження інакомислячих викликають, зрозуміло, протест у міського голови. Тож не забарилася і його відповідь на сторінках газети міської ради, в якій Ігор Насалик ревно переконує громадян, що ніякої заборгованості місто сьогодні немає. Натомість за час його головування у Калуші (з 2006 р.) у житлово-комунальне господарство, галузі культури, освіти, медицини, капітальне будівництво вкладено понад 350 мільйонів гривень. Тож, мовляв, тільки сліпий може не помітити ці разючі зміни.
   Ну, що ж, міського голову чисто по-людськи можна зрозуміти. Старається очільник, щоб місто наше набуло обрисів європейського й чимало робить для цього (подбав про безкоштовну медицину, приведено до людського вигляду центральні дороги міста, наведено порядок у підвалах будинків, перекрито ряд дахів тощо). Завдяки його старанням з'явився в місті льодовий палац, оновилися школи і дитсадки. Але все-таки знаходяться такі, які цього усього не помічають. Ну і як тут можна не розсердитися?
   Та чи насправді  в Калуші панує таке благополуччя, відсутні проблеми і місто не має ні перед ким жодних боргів?
   На жаль, це далеко не так. Взяти для прикладу таке комунальне підприємство міської ради, як КП "Водотеплосервіс". На сьогоднішній день це підприємство заборгувало Калуській ТЕЦ за спожиті енергоносії понад 90 мільйонів гривень (сума боргу лише за нинішній опалювальний сезон перевищує 23 мільйони гривень). І ця тенденція до збільшення заборгованості уже не змінюється роками. А такий суттєвий борг є для міста важким тягарем. Постійно виникає загроза відключення КП "Водотеплосервіс" від електропостачання, бо воно заборгувало ВАТ "Прикарпаттяобленерго" за спожиту електроенергію майже 1,2 млн. грн. Зростає борг міста й перед одним з найбільших підприємств Калуша – ПрАТ "ЛУКОР" за очистку побутових стоків. Нині він уже наближається до 36 мільйонів гривень. І коли місто збирається погашати цю суму – невідомо.
   Є борги міста й перед будівельниками, які у свій час виконували різні роботи в Калуші, а також перед працівниками бюджетних установ у виплаті зарплати (5,8 мільйона гривень). То як же після цього всього можна заявляти, що "місто живе реальними доходами і боргів не має", та ще й обурюватися, що депутат-рухівець Олег Нижник і деякі інші особи не погоджуються з такою думкою? Хіба у них немає для цього підстав?

    Володимир Богданів.

Два смертальні ДТП за подібних обставин

   9 квітня приблизно о 14.30 на вул. Б.Хмельницького (неподалік автозупинки "Технікум") сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої травми отримав 76-річний калушанин. Потерпілий каретою швидкої допомоги був доставлений у реанімаційне відділення Калуської районної лікарні, але врятувати життя людини медикам не вдалося.
   Як правило, подібні сумні газетні повідомлення тим і завершуються, аби, так би мовити, якоюсь додатковою інформацією ще більше не додати суму родичам та близьким покійного. Але у даному випадку все-таки напрошуються певні думки та запитання, на які кореспондент "КН" хотів віднайти відповідь, побувавши на місці ДТП і поспілкувавшись з представниками Калуського відділення ДАІ.
   – Дорожня-транспортна пригода зі смертельним наслідком сталася внаслідок наїзду автомобіля ВАЗ-2104 на пішохода, який, судячи з усього, не помітив автомобіля, що рухався у напрямку пр. Л.Українки, – розповідає начальник Калуського відділення ДАІ Іван Наконечний. – Ускладнило ситуацію і те, що на узбіччі дороги стояв мікроавтобус, за яким пішохід міг не бачити руху "четвірки". Що стосується того чи був водій у стані алкогольного спяніння, з якою швидкістю рухалося його авто, то зможемо дати відповідь після завершення розслідування справи.
   Не охочими були ділитися своїми попередніми міркуваннями й експерти УМВС в Івано-Франківської області, хоча і не приховували свого здивування станом безпеки руху пішоходів на цій ділянці дороги.
   Що ж саме може здивувати будь-кого, хто хоча б трішки розуміється у правилах дорожнього руху? Найперше – відсутність повноцінної пішохідної огорожі, що рекомендується встановлювати на особливо небезпечних ділянках автомобільних доріг, яка зобов'язує пішоходів переходити дорогу у чітко визначених місцях. Ще один немаловажний фактор, яким аж ніяк не можна нехтувати, – відсутність дорожньої розмітки, що теж, погодьтеся, впливає на дисциплінованість як водіїв, так і пішоходів. До всього вищесказаного варто додати, що на безпеку дорожнього руху на цій ділянці дороги неабиякий вплив має велике скупчення автотранспорту, зважаючи на наявність двох автостоянок та міського ринку неподалік.
   За словами І.Наконечного, з початку року в Калуші вже сталося дві дорожньо-транспортні пригоди зі смертельними наслідками. І обидві ці пригоди відбулися за майже однакових обставин і в подібних місцях дороги. Адже 27 лютого на тій же вул. Б.Хмельницького (неподалік "п'ятачка") сталася аварія, внаслідок якої смертельні травми отримав 80-річний калушанин. Відсутність пішохідних загороджень, дорожньої розмітки, скупчення автотранспорту, ринок – усе це теж спостерігається і нині на цій ділянці дороги.
   Як мовиться, коментарі зайві. Але ж за усіма цими упущеннями, які в тій чи іншій мірі стають загрозою для життя калушан, стоять конкретні відповідальні особи. Чому з їхнього боку не чути ні каяття і не видно ініціативи, аби упередити подібні трагічні випадки?

    Наш кор.

Одними балачками і обіцянками кінотеатр не відродити

   Уже вісім років минає з того часу, як мешканці нашого міста позбавлені змоги переглядати кінофільми в кінотеатрі "Відродження". Ще в 2004-ому тут в останнє демонстрували продемонстрували фільми і з тих пір цей культурний заклад надовго припинив свою діяльність. Щоправда, керівництво нашого міста періодично "підгодовує" нас обіцянками, що кінотеатр ось-ось запрацює. Спочатку – у 2010-ому, потім – у 2011-ому. На календарі – квітень 2012-го, а кінця-краю тим обіцянкам так і не видно.
   Не принесла бажаних результатів оренда кінотеатру ПП "Гаразд-кераміка". Колектив цього приватного підприємства за два роки так нічого й не зробив, щоб цей культурний заклад міста знову гостинно відкрив свої двері. Тому Фонду комунального майна територіальної громади м.Калуша. Нічого не залишилося, як на слушну вимогу громади розірвати договір оренди з ПП "Гаразд-кераміка" і провести аукціон щодо приватизації цього об'єкта. Такі торги було організовано у липні 2010 року. Цього разу виявили бажання придбати кінотеатр два місцеві підприємці. А викупило за 2530 тисяч гривень ТзОВ "Відродження-2011", до якого безпосереднє відношення мають молодший брат міського голови Сергій Насалик, столичний бізнесмен В'ячеслав Кредісов та його дружина, калушанка, Ірина Кілко. Та навіть ця порівняно незначна, як для столиці сума виявилася накладною для цих бізнесменів, котрі неодноразово клопотали перед Фондом комунальної власності територіальної громади м.Калуша про перенесення термінів сплати зазначених коштів.
   Зрештою, з горем пополам приміщення кінотеатру таки викупили. А відтак і почав змінювати свої обриси цей колись популярний у місті заклад: демонтували всередині приміщення глядацькі місця, знесли вестибюль, оголили каркас. А тим часом ТзОВ "Відродження-2011" уже стало клопотати про продаж їм у власність земельної ділянки довкола кінотеатру площею 35 соток, які досі орендували. І тепер до міської казни кошти за оренду земельної ділянки не надходять, бо депутати Калуської міської ради дали згоду на її продаж. І хоч під час першого голосування голосів не вистачало (проголосувало 23 депутати), проте повторне голосування виявилося більш результативнішим – "за" проголосувало 28 депутатів.
   А в недавньому інтерв'ю "Радіо Калуш 107.4 FM" один із засновників ТОВ "Відродження-2011" В.Кредісов пообіцяв завершити реконструкцію до кінця 2013 року. Тож, судячи з усього, кінця-краю тій затії не видно, бо кінотеатр "завмер" на стадії реконструкції, а ведення будівельних робіт давненько уже не бачимо. Натомість час від часу сюди пробираються підлітки, щоб крадькома покурити або ж хильнути пивка і чогось міцнішого. За двометровими парканами якось безпечніше, ніж у всіх на виду.
   А тим часом громада міста з нетерпінням очікує і ще виношує надію, що кінотеатр таки оживе. Очікували вісім років, почекаємо ще трохи. Та десь у глибині душі починає закрадатися підозра через таку ситуацію, що панує нині на цьому об'єкті, чи не змінилися плани у ТзОВ "Відродження-2011" і не збирається його керівництво продати об'єкт і територію ще комусь, як це у Калуші часто-густо практикується. І калушани так і не дочекаються того, що цей культурний заклад працюватиме 6 днів та тиждень і демонструвати 56 сеансів на місяць, в тому числі і дитячих.
   Як пояснили нам у Фонді комунального майна територіальної громади м.Калуша, якщо ТзОВ "Відродження-2011" і захоче продати викуплений кінотеатр, то новий його господар зобов'язаний буде довести розпочату справу до логічного завершення. На цій оптимістичній ноті можна було б і завершити чергову розповідь про стан справ з реконструкцією кінотеатру "Відродження", та непокоїть інше: скільки можна балакати і обіцяти калушанам, що вкрай необхідний місту культурний заклад запрацює? Чи не час уже від слів переходити до справи? Адже на сьогоднішній день стан справ на цьому довгобуді надій аж ніяк не вселяє.

    Богдан Тимків.

Депутати придбали собі спортивну форму за бюджетні кошти

   На закупівлю депутатам міськради комплектів спортивного одягу з символікою Калуша і міської ради, а також вибитими прізвищами кожного обранця, у бюджеті міста віднайшли аж 50 тисяч гривень. Профінансували покупку за рахунок коштів програми розвитку місцевого самоврядування на 2012 рік.
   Фактично ці гроші були передбачені у фонді сприяння депутатам у виконанні наказів та звернень виборців. Власне, на фінансування цього фонду при формуванні бюджету міста на цей рік було заплановано 250 тис. грн. Але 29 березня на сесії міської ради його було зменшено на 50 тис. грн.
   За кошти з цього фонду депутати мали би допомагати своїм виборцям вирішувати ті чи інші проблеми. Були роки, коли за так звані депутатські кошти облаштовувалися дитячі майданчики, підтримувалися церковні громади. Але минулого року, коли депутати на сесії міської ради допоминалися цих коштів, міський голова Ігор Насалик говорив, що це віртуальні гроші і депутати ними не можуть скористатися. Але цього року вони ними таки скористалися, щоправда, задля формування позитивного іміджу територіальної громади міста Калуша. У купленій спортивній формі обранці калуської громади братимуть участь у спортивних змаганнях з іншими депутатами місцевих рад.
   Таке використання коштів не сподобалося депутатові від НРУ Олегові Нижнику, який запитав у міського голови, чи потрібно було закуповувати всі комплекти форми. «Якщо рухівцям форма не потрібна, то віддамо її тренерам», – так відреагував на слова депутата Ігор Насалик. Як повідомив мер Калуша, тренери вже давно зверталися з проханням посприяти у придбанні спортивної форми.
   Коментуючи свою позицію, Олег Нижник зазначив, що неправильно гроші з депутатського фонду скеровувати на придбання форми. Невже депутати не мають фінансової можливості, щоб придбати її за власний рахунок? Він, наприклад, готовий був викупити цей спортивний костюм. У той же час, коли минулого року він як депутат клопотав про те, щоб кошти з депутатського фонду були надані для будівництва в місті пам’ятника Р.Шухевичу, йому було відмовлено.
   Щоправда, були такі депутати, які висловлювалися, що вони заслуговують на те, щоб їм закупили спортивну форму, в якій не соромно було б позмагатися з іншими міськими радами.

    Віра Братенко.

"Лідер галузі 2011" і "Зірка якості"

   Такими нагородами всеукраїнського рівня поповнилася колекція ТОВ "Карпатнафтохім" у березні цього року.
   Так, зокрема, на адресу генерального директора підприємства Сергія Чмихалова надійшло повідомлення від оргкомітету Національного бізнес-рейтингу про те, що підприємство "Карпатнафтохім" за підсумками минулого року увійшло до ТОП-10 кращих підприємств за критерієм "Обсяг реалізованої продукції", що визначає його як "Лідера галузі 2011".
   – Підприємство, яке Ви очолюєте, – йдеться у повідомлені – посіло 2 місце в Україні серед підприємств напрямку "Виробництво іншої основної органічної хімічної продукції".
   Враховуючи ці досягнення на адресу колективу ТОВ "Карпатнафтохім" керівництво Національного бізнес-рейтингу надіслало минулого тижня нагороди: "Національний сертифікат 2011" із зазначенням місця у виді економічної діяльності та золоту медаль "Лідер галузі 2011".
   Окрім цього, керівника підприємства С.В.Чмихалова нагороджено орденом "Бізнес слава", а кращого працівника підприємства, яким визнано начальника цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів – М.В.Шпарія, – сертифікатом "Працівник року".
   Але приємні події для колективу калуських нафтохіміків на цьому не завершилися. Адже уже наступного дня від Національного рейтингу якості товарів та послуг на адресу підприємства були доставлені атрибути чергового визнання – "Зірка якості", яка засвідчує про надання ТОВ "Карпатнафтохім" статусу "Товаровиробник року".
   Як відзначається у листі-вітанні на адресу генерального директора підприємства Сергія Чмихалова, "ця нагорода є підтвердженням того, що ваше підприємство постійно поліпшує свої виробничі показники та якість продукції, що надає йому перевагу у бізнесі серед інших підприємств України".

    Наш кор.

На вул. Пушкіна …ще один ринок?

   Що не кажіть, але частенько і таке буває, коли добрі наміри, бажання однієї особи, а часто й цілого колективу щось зробити важливе і корисне для всієї громади, розбиваються, мов хвиля об скелю, через чиюсь байдужість та легковажність.
   Підтвердженням вищесказаного може у повній мірі бути та ситуація, яка нині складається навколо реконструкції території на вулиці Пушкіна. Бо чимало калушан і справді повірили у те, що вона, ця територія, у скорім часів стане улюбленим місцем відпочинку калушан та їх гостей. Але тепер з'явився певний сумнів стосовно цього.
   І це не тому, що помінялися плани у "Карпатнафтохіму" щодо виконання своїх обіцянок з реконструкції і належного естетичного облаштування площі на вул. Пушкіна. Про бажання продовжити цю роботу йшлося й в оприлюдненому нещодавно на шпальтах нашого тижневика лист генерального директора підприємства Сергія Чмихалова на ім'я міського голови Ігоря Насалика. У ньому керівник колективу калуських нафтохіміків просить владу міста зважити на пропозиції мешканців міста й перенести діючу тут автостанцію в інший менш густонаселений район міста. "Таке рішення сесії міської ради, – йдеться далі у листі гендиректора "Карпатнафтохіму", – дозволить здійснити повноцінну реконструкцію цієї території з висадженням нових саджанців, оновленням дитячого майданчика, встановленням ліхтарів, фонтану й усього того, що було попередньою заплановано і що, до речі, схвалили представники влади міста.
   А поки міська рада відтягує розгляд цього питання, вул. Пушкіна потроху перетворюється на ще один ринок міста. Бо коли ще донедавна торгівля тут велася з автомобілів позаду торгового комплексу "Прометей", то тепер уже нікого не здивуєш палатками з овочами, фруктами та деякими іншими продуктами на пішохідній дорожчі вул. Пушкіна.
   Цікаво, чи такий вид діяльності на цій території як для підприємців, так і простих сільських жителів міська рада узаконила і як, зрештою, оцінює торгівлю продуктами поряд із автодорогою наша райсанепідстанція? Відповідь на ці запитання редакція "КН" обов'язково попробує отримати від відповідальних осіб цих установ, про що повідомимо читачів в одному з наступних номерів.
   А поки що доводиться констатувати, що у черговий раз добрим і наперед спланованим намірам стали на перешкоді безвідповідальність з одного боку і безнаказаність з іншого.

    Наш кор.

В пожежі загинули троє калушан

    2 квітня о 23.20 в м. Калуші на вул. Хіміків, 26 в одній із квартир на 5 поверсі п’ятиповерхового житлового будинку виникла пожежа, внаслідок якої загинули три людини: 44-річний брат власниці помешкання та два його товариші 49-ти та 45-ти років.
   За попередніми даними, ймовірною причиною смерті людей стало отруєння продуктами горіння. Як пояснили редакції в Калуському районному відділі ГУ МНС України в Івано-Франківській області,  загиблі часто зловживали алкогольними напоями і, зрозуміло, нехтували правилами пожежної безпеки.
   На місце події виїхали аж три пожежно-рятувальних відділення СДПЧ-7 м. Калуша. Проникнути в квартиру рятувальникам довелося по автодрабині через вікно та в апаратах захисту органів дихання, а броньовані двері відчинити за допомогою аварійно-рятувального інструменту. Сильне задимлення ускладнювало гасіння пожежі. В цей час й було виявлено трьох загиблих.
   Вогнем пошкоджено приміщення квартири, знищено меблі та речі домашнього вжитку. Якщо працівниками пожежно-рятувальної служби причина пожежі встановлюється, то сусідам, з якими вдалось поспілкуватись кореспондентові “КН”, вона здається зрозумілою: винними у виникненні загоряння вони вважають самих загиблих. У квартиру до їхнього сусіда, який проживав сам, часто приходили його друзі і там випивали. Бувало, що й сварились, але надто нікого не турбували. Та й сам мешканець був чоловіком спокійним і навіть привітним. Біда лише в тому, що часто випивав. Через це його залишила дружина з дочкою і перебралась в село. Рідна сестра загиблого мешкає в Івано-Франківську.
   Того трагічного вечора сусіди побачили дим, що виходив з-під зачинених дверей. Вони почали стукати і, здається, навіть чули голоси, але ніхто їм так і не відчинив. Достукатись в квартиру спочатку намагались і пожежники, які миттєво прибули на місце події, але їхні зусилля також виявились даремними. Тоді вони й проникли в помешкання за допомогою автодрабини, а вже потім виламали металеві двері.
   Потерпілих відразу винесли на вулицю. Одного з них, який ще подавав ознаки життя, лікарі карети швидкої допомоги навіть намагались врятувати.

    Дмитро Іванців.

    Довідка “КН”. З початку року в Івано-Франківській області в пожежах загинуло 26 мешканців, в т. ч. одна  малолітня дитина. Трагічного дня, 2 квітня, число жертв збільшилось ще на троє чоловік.

Страйк медиків – як крайній захід та крик душі

    Власне, цієї подійї слід було очікувати. Невиплата зарплати працівникам Войнилівської поліклініки та районної лікарні, що на вулиці Каракая у м. Калуш за грудень минулого року (сума боргу сягає 499 тис. грн.) змусила медичних працівників заявити про себе у повний голос. Та й скільки можна терпіти такі своєрідні "викрутаси" влади стосовно бюджетних організацій, працівники яких не можуть своєчасно отримати кровно зароблені кошти?
   А подібні факти у нашому місті уже поволі стають нормою. На сьогоднішній день, окрім медиків, аналогічною є ситуація чи не в усіх бюджетних підрозділах міста. Особливо потерпають у цьому плані комунальники, яких уже "привчили" до подібного дійства, тож вони вже змирилися з таким фактом і покірно очікують, коли влада змилосердиться над ними і щось "капне". А ось медики чекати на милостиню не забажали.
   – Ще 6 березня на зборах колективу медичних працівників ми висунули ультиматум, – розповідає голова об'єднаного профкому працівників медичних установ Калуського району Артур Дмитришин, – якщо до 27 березня зарплатню не виплатять, то буде розпочато страйк. – Такою є воля колективу. І щоб влада не сумнівалася у голослівності прийнятого рішення, було створено страйковий комітет, розіслано відповідні звернення до міської, районної та обласної влад, а також обласної прокуратури, місцевих ЗМІ і навіть до Івано-Франківського відділу національної служби посередництва та примирення. Все – цивілізовано, в рамках закону.
   А що ж влада? Місто киває на район. А район – на місто. Тільки медикам Калущини від цього не легше. Людям потрібно погасити борги з виплати зарплати. І хто повертатиме зароблене – місто чи район – їм байдуже. Бо у кожного з них сімї, яких потрібно годувати. А міська та районна влади нехай уже самі з'ясовують між собою, хто винен у тих непорозуміннях, що мають місце.
   Чи можна було уникнути крайніх заходів з боку медичних працівників? Звичайно, що можна. Слід було міській владі взяти позику, що практикується скрізь і всюди, виплатити людям гроші, а вже потім вдаватися до суддів і з'ясовувати, хто правий, а хто ні, хто винен більше, хто менше. Для чого було роздмухувати полум'я?
   Дивує в цьому плані ще один момент, на якому хочеться наголосити. У той час, як медикам району заборгували майже півмільйона гривень зарплатні, приймається рішення про виділення 3,2 млн. грн. на проведення ремонтних робіт у медичних закладах міста.
   Невже не можна було виділити трохи меншу суму на ці потреби, – скаржилися дивувалися у розмові з кореспондентом "КН" медики районної лікарні, а різницею покрити борги з виплати зарпалати?
   Незрозумілою є і позиція міської влади стосовно погашення боргу за спожитий газ Калуською ЦРЛ, який уже становить майже 2,5 млн.грн. А з газом, як відомо, не жартують. І як бути? Подібні моменти не лише дивують, а й насторожують. Тож чи захочуть після цього медики району бути, як кажуть, в одній "упряжці" з містом? Тим паче, коли робиться різниця між медиками міста і району, бо для одних зарплата є, для інших – зась.
   Як оцінює подібні речі районна влада? Чи відчуває свою провину в тому, що працівники медичних закладів району змушені вдаватися до страйку, аби отримати кровно зароблені кошти? І чи не поспішила районна влада із рішенням про спільне утримання медичних закладів  шляхом передачі трансферту місту, внаслідок чого її вплив на медицину є лише опосередкованим? За коментарем з цього приводу ми звернулися до голови РДА Василя Петріва. І ось що довелося почути з його вуст.
   – У 2011 році міська рада недоплатила району податок із доходів фізичних осіб на суму 640 тисяч гривень, – вносить ясність Василь Іванович. – У зв'язку з цим місто недоодержало субвенції з Держбюджету на 580 тис. грн. Ми готові повернути вищевказану суму. Звичайно, за умови, що місто нам поверне уже згаданих 640 тис. грн. Але поки що ніхто не поспішає це робити. А вдаються до позовів і судових тяганин. Район теж подав зустрічний позов, який чомусь міськрайонний суд не взяв до уваги під час розгляду позовної заяви міської влади, а 7 березня суд задовольнив вимоги міської ради. Наш же позов розглядається як окреме судове провадження. Тому ми підготували апеляційну скаргу на рішення міськрайонного суду і чекаємо вердикту вищестоящої судової інстанції. Ніяких сумнівів в тому, що аналогічне рішення, як і для міста, прийме міськрайонний суд і по нашому позову, немає. І тут теж може бути судова тяганина з боку міста. Але, зауважу, не ми це ініціювали.
   Тепер стосовно невиконання фінансових зобов'язань з боку району, в чому нас звинувачує місто. Ми не визнаємо за собою такого гріха. Тим паче, що минулого року районна влада переказала на фінансування спільної медицини понад 25 млн. грн. Недофінансування дійсно є, але воно тотожне із тією сумою, яку нам заборгувало місто.
   У поточному році ми спрямуємо у казну міста ще більшу суму – 31 млн. грн. То хіба можна звинувачувати район у невиконанні своїх фінансових зобов'язань? Більше того, у поточному році трансферт на утримання спільної медицини переказується автоматично через Кабмін, податок із доходів фізичних осіб теж уже повністю відраховується до міського бюджету. То які можуть бути претензії до району?
   Звичайно, нам прикро, що медики району змушені вдаватися до страйку, щоб отримати свою зарплату. Ми хотіли допомогти людям, але не бачимо схеми, як це зробити, бо, повторюю, на 100 відсотків передали трансферт владі міста. І нам дуже боляче за таке ставлення до районних медиків. Для чого робити між людьми різницю?
   Насторожує нас і факт непогашення боргів за газ, який поставляє для ЦРЛ одна із організацій району. Таким чином цей колектив підставляється під удар. Тому ми не розуміємо, як можна так себе вести?
   Зрозуміло, що такі дії з боку міської влади стосовно районної медицини та непогашення боргів за газ можуть призвести до того, що виникне питання з повернення закладів медицини назад у район. А щоб цього не трапилося, міському керівництву слід вжити терміново дієві заходи з виправлення ситуації.

    Записав Богдан Тимків.

У Войнилові запрацював денний стаціонар на 40 ліжко-місць

    Чи задумувались ви над тим, яким скарбом є здоров'я? Адже, як правило, про нього починають частенько згадувати, коли його уже немає. І тоді ми починаємо шукати виправдання та звинувачувати всіх, кого тільки хочеться, окрім себе.
   Та, на щастя, є люди, які можуть допомогти вберегти від біди. Це – лікарі. А щоб їх праця була повноцінною та спрямовувалася на благо людей, необхідно створити належні умови для їх нелегкої роботи, щоб надання швидкої і кваліфікованої допомоги було доступним для будь-якого жителя міста і сіл району.
   Саме про таку подію хочеться сьогодні сказати. 14 березня у Войнилівській поліклініці відбулося урочисте відкриття багатопрофільного відділення денного стаціонару на 40 ліжко-місць. Завдяки проведеній реконструкції приміщення поліклініки мешканці селища і навколишніх сіл отримали чудову нагоду проходити медичне обстеження та лікування на місці, не виїжджаючи у Калуш чи обласний центр.
   Безпосередню участь у відкритті відділення денного стаціонару взяли начальник управління охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА Микола Олінійчук, Калуський міський голова Ігор Насалик, голова районної ради Василь Дзундза, головний лікар Калуської ЦРЛ Іван Красійчук, голова Войнилівської селищної ради Володимир Рудий. Усі вони бажали колективу відділення успіхів та задоволення від праці.
   На завершення урочистого відкриття денного стаціонару поліклініки священик УГКЦ о. Мирон освятив будівлю, палати та інші приміщення й благословив усіх присутніх на звершення інших добрих справ.

    Тетяна Попадюк.

Проект адмінреформи району вирізняється від запропонованого містом

    Навколо питання про адміністративно-територіальний устрій в Україні нині ведеться чимало розмов. І дивного в цьому нічого немає, адже така реформа в Україні вже давно на часі. А від того, в якому напрямку вона розвиватиметься, у значній мірі залежатиме подальша доля нашої держави. Слід зауважити, що в період незалежності України робилося декілька спроб проведення такої реформи. Це питання було актуальним у 2003, 2005, 2007 та 2009 роках. Пропонувалися різні проекти реформ, однак належної підтримки вони так і не знайшли.
   Сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано три документи, які регламентують проведення цієї реформи. Перший із них – урядовий проект Закону "Про об'єднання територіальних громад", другий – проект Закону "Про місцеве та регіональне самоврядування" і нарешті третій – проект Закону "Про територіальний устрій". Всі вони очікують свого розгляду й у разі прийняття стануть обов'язковими для багатомільйонної країни щодо зміни адміністративно-територіального устрою в державі.
   Щодо Калуша, то питання про адмінреформу уже протягом певного періоду жваво обговорюється. Ініціатором цього є міський голова Ігор Насалик. Проте його концепція бачення адмінреформи не відповідає проектам законів, які зареєстровані у Верховній Раді України. Ця обставина й змусила керівництво Калуського району розробити свій який альтернативний проект адміністративної реформи.
   – Ми досконало вивчили внесені та розгляд Верховної Ради України законопроекти, – говорить голова Калуської райдержадміністрації Василь Петрів, – а також попередні пропозиції щодо нового територіального устрою країни, і на основі детального аналізу всіх цих документів розробили свій пілотний проект адмінреформи. Суть його зводиться до наступного.
   Відповідно до Закону "Про об'єднання територіальних громад", 27 сільських і одну селищну ради Калуського району пропонується об'єднати в пять сільських та одну селищну ради. Згідно із вищевказаним законом, при такому об'єднанні протягом п'яти років держава надаватиме фінансову допомогу на розвиток інфраструктури таких об'єднань, але тільки для сільських громад. І коли ведеться розмова про об'єднання міста і села, що пропагує Калуський міський голова, то це можна розцінити не інакше, як прагнення міста використати ці чималі фінансові потоки на розвиток своєї інфраструктури. А що ж тоді дістанеться селу? Тому нами уже узагальнено перелік об'єктів, на які слід виділити необхідні кошти, щоб довести до пуття у цих новоутворених об'єднаннях всю передбачену інфраструктуру. За попередніми підрахунками, для досягнення цієї мети нам знадобиться до 500 мільйонів гривень. Ці кошти будуть використанні на асфальтування доріг між населеними пунктами, прокладання до них водоканалізаційних мереж, розширення ФАПів, на об'єкти соціально-культурного призначення, а також на розвиток інфраструктури освіти тощо.
   Що стосується бачення адмінреформи містом, то вона у певній мірі передбачена проектом Закону "Про територіальний устрій". Міста, в яких чисельність населення сягає 70 тисяч, можуть бути окремими територіальними громадами зі статусом "місто-район". Хоча при такому статусі в районі передбачається і міська держадміністрація, так як це має нині місце в Києві. А ось всі обласні міста матимуть статус регіонів, в тому числі міста Київ, Севастополь та АР Крим.
   Ідея ж об'єднати місто із селом має чимало негативних явищ, що можуть призвести до зникнення із карти району багатьох неперспективних і віддалених від Калуша сіл, так як вони не матимуть своїх інфраструктур (ФАПів, початкових шкіл і т. д.). Окрім цього, таке об'єднання ускладнить зв'язок міста з віддаленими селами. Натомість у структурі, яку пропонує район, кожне село матиме свого старосту, який нестиме безпосередню відповідальність за всі питання цієї громади, представлятиме її інтереси у виконавчих органах об'єднаних територіальних громад. Така структура також дасть можливість надавати людям необхідні соціальні послуги. А ось при системі, яку пропонує місто, мешканцям сіл слід буде їхати в місто і там вирішувати усі свої питання.
   Або ж взяти школи. На сьогоднішній день район утримує навчальні заклади в кожному селі. При об'єднанні міста з селом можуть зникнути сільські школи І-ІІІ ступенів і лише у великих селах залишуться школи І-ІІ ступенів. І яка тут, скажіть на милість, вигода селу? Такий підхід неминуче призведе до занепаду сіл, бо в них поступово знищуватиметься інфраструктура.
   Об'єднання міста із селом вигідне першому ще й тому, що нині в Калуші вже немає вільних земель. Тому місто доконче хоче отримати землі від села, щоб мати змогу розвивати свою інфраструктуру. Такий порив міста розцінюю теж негативно.
   Власне, варіант адмінреформи, який розробило районне керівництво, дуже близький до того, що діє нині в Польщі. Там функціонує система гмін-об'єднань. У гміні є все – від школи до комунальних підрозділів, а її мешканці у будь-яку хвилину можуть прибути до центральної садиби і вирішити своє назріле питання. Щось аналогічне передбачає і пілотний проект керівництва району.
   – Я як уже говорив, 27 сільських і одну селищну ради ми маємо намір об'єднати у п'ять сільських рад і одну селищну. Якщо брати Войнилівську селищну раду, то її територія, згідно із запропонованим проектом, нараховуватиме 12,5 тисячі гектарів землі, а чисельність населення сягатиме до дев'яти тисяч. Сюди входитимуть такі населені пункти, як Войнилів, Довпотів, Середнє, Дубовиця, Сівка-Войнилівська, Довжка, Мошківці, Лука, Цвітова, Діброва, Перевозець, Кудлатівка, Павликівка та Слобідка. Центральна садиба знаходитиметься у Войнилові. Тож всі питання, що стосуватимуться життєдіяльності цих населених пунктів, будуть вирішуватися у Войнилові. Подібні центральні садиби діятимуть у селах Верхня, Голинь, Негівці, Вістова та Новиця.
   Що дасть таке об'єднання? Воно сприятиме більшій фінансовій забезпеченості громад, росту площ земель, що можуть передаватися в оренду за межами населених пунктів, залученню солідних інвестицій у розвиток тих чи інших об'єднань, укріпленню діючих сільськогосподарських і не тільки підприємств на їхній території, а також спонукатимуть до скорочення чисельності апарату держслужбовців, удосконалення та розвитку діючих інфраструктур.
   Упродовж п'яти років у таке об'єднання надходитимуть державні інвестиції, які будуть спрямовуватися на створення належної інфраструктури цих об'єднань і в першу чергу доріг. А в ході ведення усіх розмов про адмінреформу слід пам'ятати, що в проектах законів, які нині зареєстровані у Верховній Раді України, не передбачено об'єднання сіл з містом, а лише сільських територіальних громад. Адже не може бути сільська рада у складі міської ради, бо вона таким чином втратить свою самостійність.
   Якщо ж аналізувати запропонований проект Ігоря Насалика, то, відверто кажучи, дуже важко зрозуміти, що хоче міський голова. Тим паче, що об'єднання – справа добровільна, і останнє слово тут за громадою. Якщо ж вона, громада, не бачитиме у цій пропозиції ніякого зиску для себе, то навряд чи загравання з нею принесе якийсь позитивний результат.
   Ось таким є бачення адмінреформи нинішнім  районним керівництвом. Тож яке напрошується резюме? Те, що адмінреформа відбудеться, – немає жодних сумнівів. Такою є вимога часу. А ось в якому напрямку вона проводитиметься, то поки що це питання залишається відкритим. Як і те, чи знайдуть підтримку у народних обранців законопроекти, що нині зареєстровані. А якщо знайдуть, то чи зазнають вони суттєвих змін і яких? Тому не варто робити якихось передчасних висновків та кроків. Час розставить все на свої місця. І в той же час дуже добре, що керівництво міста і району мають своє різне бачення впровадження адмінреформи на Калущині.

    Богдан Тимків.

За обсягами виробництва експорту та імпорту Калуш випередив усіх

    За повідомленням головного управління статистики в Івано-Франківській області обсяги експорту товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності м.Калуша за 2011 рік склали 494,0 млн. дол. США, імпорту – 604,1 млн. дол. США. Проти рівня 2010 року обсяги експорту зросли у 3 рази, імпорту – у 2,6 раза.
   Питома вага обсягів експорту товарів суб’єктами господарювання м.Калуша у загальнообласних склала 52,4%, імпорту – 56,5%.
   Партнерами у зовнішній торгівлі товарами були нерезиденти з 63 країн світу. Понад 80% обсягів експорту товарів припадало на Російську Федерацію,  Польщу, Туреччину, Румунію та Угорщину. Підприємства міста експортували продукцію хімічної і пов’язаних з нею галузей промисловості, пластмаси, полімерні матеріали, мінеральні продукти, папір та картон.
   В обсягах імпорту майже 83% склали надходження з Російської Федерації. У структурі імпорту найбільша питома вага припадала на мінеральні продукти та продукцію хімічної і пов’язаних з нею галузей промисловості.
   Що стосується зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання району, то їх обсяг експорту на 2011 рік склав 825.3 тис. дол. США, імпорту 6111.6 тис. дол США. Проти рівня 2010 року обсяги експорту зросли на 7,2%, імпорту – в 1,8 раза. Питома вага обсягів експорту товарів суб’єктами господарювання Калуського району у загальнообласних склала 0,1%, імпорту – 0,6%.

    Оф. інф.

Василь Попович: "Це дуже добре, що "ЛУКОР" допоміг місту
вирішити проблему забезпечення його населення водою в цей складний період"

    Василь Попович за час своєї роботи на посадах заступника міського голови з комунальних питань, а потім головного інженера "Міськводоканалу" належав до тих керівників комунальних служб Калуша, які найглибше володіли інформацією в питаннях забезпечення міста водою. Всі знають, що Василь Антонович ніколи не сидів в кабінеті і не контролював ситуацією за допомогою телефону. При першій потребі він взував гумові чоботи і виїжджав на місце чи то аварії чи ремонтно-відновлювальних робіт. До його порад прислухались, бо знали, що рекомендації дає спеціаліст, який все бачить і знає більше за інших.
   В. Попович і сьогодні переймається проблемами міста, йому не байдуже, чому в Калуші цієї зими виникла проблема забезпечення населення водою. Зрозуміло, що конкретних рекомендацій задля вирішення нинішніх проблем він не дає, оскільки давно вже"поза справами". Однак його поради є доволі цікавими.
   Для порівняння з нинішньою ситуацією в комунальному господарстві міста свою розмову ми почали із загальної оцінки стану систем водопостачання і каналізації, проблем, які виникали під час двох минулих скликань Калуської міської ради, і як їх вдавалось вирішувати.
   – Проблем із водопостачанням в Калуші завжди було багато, тому що завжди важко було забезпечити місто необхідною кількістю питної води, – зазначив Василь Попович. – Справа в тому, що Добровлянський водозабір не мав на той час необхідних потужностей. Аж поки не було виконано ряд ремонтно-відновлювальних заходів на першому та другому блоках (системах відбору води) і збудувано третій блок водозабору. А потім від водозабору до насосної другого підйому проклали водопровід діаметром 1400 мм, збудували ще однин додатковий резервуар на 10 тис. м3. Далі від насосної другого підйому до перехрестя вулиць Б. Хмельницького і Пушкіна проклали ще один водопровід. І аж тоді в місті стало достатньо води.
   – Це були найбільші вкладення коштів в систему водопостачання міста за час незалежної України?
   – Таких потужних проектів ні до того часу, ні після нього ніхто не впроваджував.
   – Чому в Калуші існує постійна проблема поганого стану трубопроводів? Через брак грошей?
   – Ця проблема не нинішня, тому що нею ніхто ніколи серйозно не займався. Завжди бракувало грошей та, щонайгірше, ініціативи.
   – З боку керівників влади чи "Міськводоканалу"?
   – Вирішення проблеми забезпечення міста водою як б не ділив на питання, які має вирішувати влада, а які – "Міськодоканал".
   – Це означає, що ініціативи бракувало з двох сторін.
   – На жаль, з двох.
   – Працювали абияк?
   – Коли я працював, то знав усі проблеми і, до речі, прізвища, імена та по батькові людей, які, скажімо, працювали на насосних станціях. А якщо говорити про ініціативу, то все-таки влада має контролювати процес, оскільки вона має більше можливостей і важелів впливу на ситуацію. Тому має бути більш ініціативною та відповідальною. Інакше бути не може. А не такою, як тепер, коли, наскільки мені відомо, через пориви на трубах однин насос на станції другого підйому сьогодні працює вхолосту. Вода, яку він мав би скеровувати до споживачів, потрапляє в зливну каналізацію.
   – Про те, скільки потрібно коштів для забезпечення нормальної роботи системи водопостачання, говорити не будемо. А от скільки потрібно часу, аби врешті-решт вирішити цю проблему?
   – Я вважаю, що на сьогоднішній день вкладено багато коштів в систему водопостачання і відповідно багато зроблено. Тому зараз великих капіталовкладень не потрібно. Необхідно лише бажання привести все до ладу, зробити нормальний аналіз Добровлянського водозабору, наскільки реально він може забезпечити місто водою. І коли до всього цього поставитись відповідально, то на мою думку, можна відмовитись від експлуатації Хотінського водозабору і насосної станції, розташованої поблизу парку відпочинку. Це і буде економія коштів. Добровлянський водозабір має велику перспективу, але спочатку потрібно ліквідовувати на ньому всі недоробки і робити так постійно, щойно вони з'являються. Для того, аби було нормальне його підживлення водою.
   – За час вашої роботи на згаданих посадах були проблеми з браком води?
   – Були, але лише тоді, коли я почав працювати заступником міського голови. Потім через вирішення ряду технічних питань ця проблема була вирішена.
   – Повернемось до нинішньої ситуації, пов’язаної з нестачею води. Тепер вже відомо, що виникла вона через посушливу осінь і недавні морози. Чи можна було цього уникнути?
   – Вода текла весь час, правда?
   – Так, але казали, що дуже мало. Саме через це ПрАТ "ЛУКОР" на прохання міської влади скидало додаткові об’єми води з Чечвинського водосховища для підживлення Добровлянського водозабору.
   – Це дуже добре, що "ЛУКОР" допоміг місту вирішити проблему забезпечення його населення водою в цей складний період. Але так не повинно бути, бо Чечвинське водосховище будувалося для водопостачання хімічних підприємств і Калуської ТЕЦ. А води в Добровлянському водозаборі забракло через не вирішення суто технічних питань. В такій службі мають працювати інженери, а не випадкові люди. Там ще восени повинні були працювати розумні та відповідальні спеціалісти, технічні засоби і зробити все так, аби вода нормально потрапляла в свердловини і наповнювала їх. Та й, на мою думку, техніка на Добровлянському водозаборі має працювати постійно. Перший і третій блоки повинні забезпечувати місто водою на 200 відсотків, а оскільки другий блок віддалений, то його можна вивести з експлуатації.
   – Василю Антоновичу, на скільки цікавим для вас, як мешканця міста, є питання формування тарифів на водопостачання та каналізацію? У Калуші порівнянно з деякими іншими містами України вони є вищими? Незважаючи на це, у "Водотеплосервісі" кажуть, що ці тарифи – збиткові. На вашу думку, чому?
   – Я також думаю, що тарифи на сьогодні занижені. Чому так кажу? Бо знаю, як вони формуються, скільки що коштує. Наприклад, для того, щоб подати воду від ріки до міста, потрібні великі затрати. Може на мене ображатимуться калушани, коли так кажу, але все одно нікуди від цього не дінешся.
   – Наскільки в плані формування тарифів можуть допомогти енергозберігаючі технології, які плануються впроваджувати за рахунок кредиту Світового банку?
   – На ці питання я дивлюся просто: дай, Боже, аби допомогло, хоч не дуже вірю в чужі розрахунки. Ми маємо самі навчитись рахувати. Скажімо, чому нас мають вчити канадці, як створювати кондомініуми? Нам самим потрібно ліквідувати ЖЕО, а люди мають об’єднатись і створити на їх базі фірми, які б обслуговували будинки. Ми маємо давати собі ради самі. Як в Чехії, Словаччині, Польщі. Там вже давно нема ЖЕО. І ніяких платежів за квартири, тобто за ненадані послуги. А за конкретно виконану роботу. Інакше бути не може. На жаль, ми ніяк не можемо позбутись соціалізму.

    Розмовляв Дмитро Іванців.

Через перебої у водопостачанні збільшилася й кількість поривів

    Як тільки-но у дні великих морозів в Калуші впровадили тимчасовий графік подачі холодної води, люди, котрі розуміються у процесі організації та забезпечення міста водою, телефонували в редакцію «КН» та висловлювали свої критичні зауваження. Мовляв, комунальники роблять велику помилку, бо перерви у водопостачанні можуть призвести до замерзання мереж, а також поривів. І як повідомлялося в минулому номері нашої газети, коли температура повітря почала прогріватися, у місті на день почало виникати до 10 поривів у водопроводах. Прокоментувати ситуацію з приводу того, чи є зв’язок між морозами та поривами, кореспондент «КН» попросила заступника директора КП «Водотеплосервіс» Василя Козика.
   Теперішні пориви, за словами В. Козика, дійсно викликані тим, що в місті був тимчасово впроваджений графік подачі води. Аварійні магістральні водопроводи, які були прокладені 35-40 років тому, не витримуючи гідравлічних ударів, рвалися. Але комунальники очікують ще складнішої ситуації, коли температура повітря прогріється до п’яти градусів тепла. Тоді про себе почнуть давати знати чугунці труби.
   Також Василь Козик загострив увагу на проблемі, з якою під час морозів стикнулися мешканці приватного сектора. Якщо у майже тридцятиградусні морози власники приватних будинків робили все, щоб вода у трубах не замерзала, то вже при десятиградусному морозі вони розслабилися. Нехтуючи рекомендаціями комунальників залишати крани відкритими, щоб вода потроху капала, вони їх закривали, через що багатьом доводилося викликати фахівців розморожувати систему водопостачання.
   Критичною на початок цього тижня залишалася й проблема з водопостачанням міста. Заповнювати резервуари водою КП «Водотеплосервіс» допомагали пожежні машини. Крім того, підприємство було змушене придбати насос, аби закачувати воду в резервуари.

    Віра Романів.

Калуш може залишитися без води, або Як "ЛУКОР" допомагає місту уникнути екологічної катастрофи

    Наприкінці цього тижня на адресу генерального директора ПрАТ "ЛУКОР", ТОВ "Карпатнафтохім" Сергія Чмихалова надійшли два листи практично одного змісту, в яких йшлося про те, що для того, щоб уникнути можливої надзвичайної ситуації та екологічної катастрофи на Добровлянському водозаборі, а загалом і в Калуші, "ЛУКОРу" необхідно забезпечити належний гідравлічний режим річки Чечва. Тобто із Чечвинського водосховища постійно скидати додатковий об’єм води в річку.
   В першому із них за підписом голови комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Калуської міської ради Ігоря Матвійчука надруковано витяг з протоколу №1 від 30.01.2012 року засідання цієї комісії, згідно з яким членами комісії було прийняте рішення зобов’язати виконавчого директора ПрАТ "ЛУКОР" Володимира Хоменка "забезпечити належний гідравлічний режим річки Чечва шляхом подачі води з Чечвинського водосховища.
   У другому листі начальник Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів Роман Михайлюк також звертається до керівництва ПрАТ "ЛУКОР" і ТОВ "Карпатнафтохім" Сергія Чмихалова з проханням забезпечити санітарний пропуск поверхневих вод у нижній б’єф (ділянка річки нижче підпірної споруди. - Авт.) із Чечвинського водосховища відповідно до розрахунку експлуатації водосховища.
   Як повідомив редакції заступник директора КП "Водотеплосервіс" Василь Козик, на Добровлянському водозаборі, який забезпечує 85 відсотків м. Калуша питною водою, через попередню засушливу осінь і теперішні сильні морози склалася критична ситуація. Річка Чечва настільки обміліла, що це загрожує замерзанням систем подачі води до колодязів першого підйому і може призупинити наповнення водою двох резервуарів об’ємом по 10 тис. м³ на другому підйомі. Для того, аби системи подачі не промерзли до місця розташування трубопроводів, а вода могла безперешкодно подаватись ними до резервуарів, потрібно постійно підтримувати її на відповідному рівні. Зараз це можна зробити тільки за допомогою Чечвинського водосховища, коли відкрити його шлюзи і скинути додаткові води в річку Чечву. А якщо цього не зробити?..
   – …То вода промерзне до дна, а лід закриє шлях до трубопроводів, – переживає В. Козик. – Місто може залишитися без водопостачання. Сьогодні (розмова велася 1 лютого. – Авт.) резервуари заповнені водою приблизно на 70 відсотків, і якщо ситуація не зміниться, то вже невдовзі ми будемо вимушені знизити тиск подачі води до рівня перших поверхів п’ятиповерхових будинків.
   Ми зверталися до керівників "ЛУКОРу" і "Карпатанфтохіму" з усним проханням дозволити експлуатаційній службі Чечвинського водосховища відкрити шлюзи, щоб таким чином забезпечити Добровлянський водозабір додатковою водою. І вони це зробили.
   – Раніше проблем із забезпеченням населення Калуша, його підприємств та установ питною водою не було, – розповідає колишній директор "Міськводоканалу" і заступник міського голови з комунальних питань Микола Масляк. – Водні системи першого підйому працювали надійно, підживлюючись від річок Лімниці та Чечви. Як працюють ці системи сьогодні, я не знаю, оскільки вже три роки перебуваю на заслуженому відпочинку і на Добровлянському водозаборі не був.
   Від подальших коментарів Микола Михайлович утримався.
   Натомість заступник начальника цеху водопостачання і каналізації ПрАТ "ЛУКОР" Володимир Шевчук пояснив, що проблема із забезпеченням водою міста Калуша виникла справді через минулорічну осінню посуху і теперішні морози. Однак, водозабір ПрАТ "ЛУКОР", що розташований на лівому березі цієї річки біля с. Вістова, в таких складних погодних умовах працює в нормальному режимі.
   Для забезпечення нормального режиму роботи цього водозабору, "ЛУКОР" постійно протягом року проводить роботи з регулювання русла річки Лімниця та розчистки підвідного каналу його промислової дрени. Так, в 2011 році на ці роботи було використано понад 100 тис. грн. Крім того, для забезпечення належного технічного стану відвідного каналу (нижнього б'єфу) Чечвинського водосховища минулого року було освоєно більше 400 тис. грн.
   На думку В.Шевчука, проблеми, можливо, вдалося б уникнути, якби на Добровлянському водозаборі було проведено реконструкцію для підживлення водозабору з ріки Лімниці.
   У листі-відповіді керівництва ПрАТ "ЛУКОР" і ТОВ "Карпатнафтохім" на адресу начальника Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів Романа Михайлюка щодо його прохання забезпечити санітарний пропуск у так званий нижній б’єф Чечвинського водосховища повідомляється, що Чечвинське водосховище – це гідротехнічна споруда, яка експлуатується ПрАТ "ЛУКОР" відповідно до діючих нормативних актів і призначена для забезпечення промисловою водою споживачів ТОВ "Карпатнафтохім" та ряду інших підприємств промислової зони, в тому числі і Калуської ТЕЦ.
   Згідно з інструкцією експлуатації водосховища та водогосподарського розрахунку експлуатації водосховища, санітарні пропуски і фільтрація з Чечвинського водосховища складають – січень 0,59 млн. м³, лютий 0,53 млн. м³ (18,3 тис.м³/добу). Такий режим роботи водосховища забезпечується за рахунок нещільностей затворів водозливної греблі, маневрування затворів (відкриття одного затвора на 10 см кожної години протягом 2-3 хв.) з метою запобігання їх примерзання. Крім цього, в зимовий період постійно відкрито дренаж з трубопроводу від резервного водозабору, вода з якого надходить в нижній б’єф водосховища. Тільки відкриття одного затвора на 10 см забезпечує пропуск води в нижній б’єф в кількості 19,8 тис. м³ за 1 годину.
   Враховуючи вищесказане, ПрАТ "ЛУКОР" проводить експлуатацію Чечвинського водосховища відповідно до інструкції та забезпечує санітарний пропуск води у нижній б’єф.
   Але як показало подальше вирішення питання роботи Добровлянського водозабору, спосіб ініціювати засідання комісії, а потім писати офіційні листи в нинішній ситуації виявився менш ефективним від зустрічі за столом переговорів керівників "ЛУКОРу" і комунальних служб міста, яка відбулася 2 лютого в заступника міського голови Ігоря Матвійчука.
   І. Матвійчук закликав сторони до конструктивного вирішення проблеми, наголосивши, що рятувати місто повинні всі разом. З цим, зрозуміло, погодились й представники "ЛУКОРу". Заступник виконавчого директора ПрАТ "ЛУКОР" Роман Руско навіть додав, що всі, хто тут зібрався, живуть в Калуші, багатьох із них в цьому місті навчаться діти. Однак не менш важливим є питання забезпечення роботи нафтохімічного підприємства і врешті-решт Калуської ТЕЦ, яка обігріває половину міста, в тому числі дитячі садки й школи. І саме роботу цих двох підприємств призначене забезпечити Чечвинське водосховище. Що стосується допомоги місту, то керівництво "ЛУКОРу" готове до такого кроку, але ця справа наскільки ризикована, настільки й відповідальна.
   Його думку доповнив заступник начальника цеху водопостачання і каналізації ПрАТ "ЛУКОР" Володимир Шевчук, який повідомив, що сьогодні при закритих затворах промисловий водозабір з Чечвинського водосховища складає 40 тис. м³ за добу рівень води у водосховищі знижується на 4 см. в добу. А якщо до цього ще додатково відкривати шлюзи для забезпечення роботи Добровлянського водозабору, то рівень води в водосховищі знижуватиметься значно скоріше (10 – 12 см в добу). Сьогодні поверхня води в Чечвинському водосховищі перебуває на відмітці 364,20 м. над рівнем моря. Якщо її рівень знизиться до 363,20 м., то досягне критичної точки, яка називається "рівнем мертвого об’єму", нижче якої пониження рівня води у водосховищі недопускається з природоохоронних норм. Через скільки діб це може статись, підрахувати неважко. І тоді може настати момент, коли воду з водосховища буде взяти неможливо. А далі нас чекає катастрофа набагато масштабніша від тієї, що може спровокувати Добровлянський водозабір.
   І все-таки незважаючи на це, сторони дійшли згоди скидати з Чечвинського водосховища додаткові об’єми води, але за умов жорсткого контролю цього процесу, передовсім його ефективності. Тобто відкривати шлюзи настільки, щоб вся води потрапляла до систем водозабору, а не в річку Лімницю. Для цього необхідно забезпечити надійний зв’язок між диспетчерськими пунктами цеху водопостачання і каналізації з одного боку та КП "Водотеплосервіс" – з іншого.
   Крім досягнення цих важливих домовленостей, Роман Руско перед керівництвом міста та керівниками комунальних служб порушив питання належного обслуговування міськими комунальними службами Добровлянського водозабору і таким чином забезпечення його нормальної роботи, щоб в майбутньому не повторювалось подібних ситуацій, та повернення боргів за очистку господарсько-побутових стічних вод з міста Калуша.

    Дмитро Іванців.

   Від редакції.
   Коли цей матеріал був підготовлений до друку, стало відомо, що генеральний директор калуських нафтохімічних підприємств Сергій Чмихалов стурбований ситуацією, що склалася нині у зв’язку із забезпеченням водою м. Калуша, повторно звернувся з листом до Ігоря Матвійчука, а також до першого заступника голови обласної держадміністрації Василя Плавюка.
   У ньому він ще раз звертає увагу на те, що Чечвинське водосховище, згідно з проектом не є регулюючою спорудою, а розраховане винятково на забезпечення водою промислових виробництв і Калуської ТЕЦ. Але, враховуючи складність ситуації, керівництво "ЛУКОРу" прийняло рішення, щоб 1 і 2 лютого збільшити скидання води з водосховища шляхом відкривання затвору на 10 см. Це дасть можливість скинути 0,5 млн. м³ води. Подальше зниження рівня води може призвести до техногенної катастрофи.

Холодну воду поки що не відключатимуть

    КП «Водотеплосервіс» на сесії міської ради, яка відбулася 25 січня, було на 2,2 млн. грн. збільшено статутний капітал. За ці кошти комунальне підприємство має погасити борг перед енергетиками.
   ВАТ «Прикарпаттяобленерго» попереджало КП «Водотеплосервіс» про відключення підприємства від електропостачання через борг за використану електроенергію вже тричі. Перше попередження «Водотеплосервіс» отримав на початку грудня. Тоді, як прокоментував «КН» заступник начальника Калуського РЕМу Микола Гончар, було досягнуто домовленості, що комунальне підприємство погасить свій борг до 20 грудня з умовою сплачувати щодня по 100 тис. грн. 27 грудня на сесії Калуської міськради було прийнято рішення про поповнення статутного капіталу КП «Водотеплосервіс» на 550 тис. грн. Ці кошти якраз й мали піти на погашення заборгованості за електроенергію. Але, як пояснив директор «Водотеплосервісу» Ігор Яковина, Держказначейство не провело цей платіж, а кошти повернулися в міський бюджет. У результаті 17 січня водопостачальне підприємство Калуша знову отримало попередження про відключення світла, через що калушани могли залишитися без води.
   Без світла на декілька годин адміністративна споруда КП «Водотеплосервіс» та база на вул. Литвина, де знаходиться дільниця з експлуатації мереж Калуської ТЕЦ, 19 січня таки опинилися. Але на допомогу прийшов міський голова Ігор Насалик, і калушани отримували воду без перебоїв. Натомість підприємство отримало чергове «китайське» попередження – погасити борг до 24 січня.
   Вихід із цієї ситуації керівництво КП «Водотеплосервіс» покладало знову на чергове рішення міськради, відповідно до якого статутний капітал комунального підприємство має збільшиться на стільки, скільки треба на погашення заборгованості за електроенергію. І хоча ще 19 січня на прес-конференції І. Яковина стверджував, що підприємству для погашення усього боргу потрібно 1,5 млн.грн., йому виділили з міського бюджету 2,2 млн. грн. Завдяки такому рішенню депутатів проблему з ВАТ «Прикарпаттяобленерго» вирішено.
   Хоча декому з них не подобалося те, що комунальників постійно потрібно дотувати. Бо поповнення статутного капіталу – це не що інше, як скрита дотація, чого міський голова й не заперечував.
   На сесії, крім поповнення статутного капіталу  «Водотеплосервісу», по 200 тис. грн. отримали КП «Калушавтодор» та «Екосервіс». По 300 тис. грн. – КП «ЖЕО № 1», «ЖЕО № 4», 100 тис. грн. – КП «Міськсвітло». Це вимушений крок, зазначив міський голова, бо комунальникам не вистачає коштів навіть на зарплату. Якщо з бюджету їх не дотуватимуть, то доведеться піднімати тарифи. Адже усі комунальні підприємстві в державі збиткові, бо влада не бажає повернутися до них обличчям. Крім того, й ще населення міста підставляє палиці в колеса. Воно заборгувало КП «Водотеплосервісу» 13 млн. грн., а КП «ЖЕО» – понад 3 млн. грн.

    Віра Братенко.

Хто допоможе "Водотеплосервіс"  погасити борги перед "ЛУКОРом"?

    Ситуація, що сьогодні складається у КП "Водотеплосервіс", яке вже не спроможне навіть своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за спожиту електроенергію та просить підтримки в міської ради, аби погасити свою заборгованість перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго", у значній мірі підтверджує думку окремих калушан, котрі кажуть, що вже давно потрібно було оголосити це комунальне підприємство банкрутом. Адже яка з нього користь, якщо населення міста майже стовідсотково щомісяця розраховується за опалення помешкань та послуги з водопостачання й водовідведення, а КП "Водотеплосервіс" тільки нарощує свої борги перед Калуською ТЕЦ, НАК "Нафтогаз України", ПрАТ "ЛУКОР"?..
   Тепер йому ще й не вистачає грошей на оплату за спожиту електроенергію. У зв’язку з цим в алярмовому порядку міському голові Ігорю Насалику довелось 25 січня скликати сесію міськради, на якій депутати ухвалили рішення про збільшення статутного капіталу КП "Водотеплосервіс" на 2,2 млн. грн., надавши йому можливість погасити заборгованість перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго".
   Добре, що так сталося. А якби з міського бюджету не виділили гроші для порятунку цього комунального підприємства, то калушани взагалі могли в зимовий період залишитися без води та тепла. Що ж далі чекати? Мабуть, знову попереджень від "Прикарпаттяобленерго" про припинення подачі електроенергії до об’єктів КП "Водотеплосервіс". І знову звернень його директора Ігоря Яковини до міської ради про виділення з бюджету коштів для проведення розрахунку з енергопостачальним підприємством. Не виключено, що знову якісь кошти нададуть, хоча цьогорічний бюджет міста не багатий на роздачу грошей направо і наліво на будь-що і будь-кому.
   А хто порятує "Водотеплосервіс", аби погасити за нього борги перед "ЛУКОРом"? Станом на 1 січня 2012 року загальна заборгованість цього комунального підприємства за надані послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод міста складала 32 млн. 706 тис. 297 грн. За словами начальника цеху НіОПСВ ПрАТ "ЛУКОР" Сергія Гандзюка, 20 вересня 2011 року останній раз товариство отримало якісь гроші за надані послуги. Було проплачено за очищення господарсько-побутових стічних вод 2,5 млн. грн. і то тільки після того, як місто отримало від ПрАТ "ЛУКОР" гроші за викуплену земельну ділянку, на якій розміщуються його очисні споруди. Але після цього КП "Водотеплосервіс" знову продовжує не оплачувати ні поточні платежі, ні погашати свою заборгованість перед "ЛУКОРом". Тож сьогодні й виникає сумнів у платоспроможності цього комунального підприємства та дивує те, що ще досі не порушено справу про банкрутство "Водотеплосервісу".

    Наш кор.

Фонд оплати праці збільшується, ПФУ коштів на виплату пенсій не вистачає

    За інформацією першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Степана Різника, протягом минулого року збільшилася кількість осіб, які перебувають на обліку в управлінні ПФУ, тобто тих, котрі сплачують обов’язкові страхові внески.
   Так, станом 1 січня 2012 року на обліку перебувало 5195 платників, що на 428 осіб більше, ніж у 2011 році. На 124% за минулий рік збільшився й середньомісячний фонд оплати праці. В 2011 році він становив 40066,8 тис. грн., що на 7751,3 тис. більше, ніж у 2010 році.
   Серед промислових підприємств найбільший ріст фонду оплати праці дали ТОВ «Карпатнафтохім» (162,4%), Калуська ТЕЦ (110,9%), КП «Водотеплосервіс» (109,9%), а серед бюджетних установ міста – заклади управління освіти (116%).
   У той же час спостерігається зменшення кількості платників фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування. За минулий рік  від такої системи оподаткування відмовилося 796 осіб.
   Але отриманих від платників страхових внесків коштів не вистачає, щоб управління ПФУ повністю забезпечувало себе власними коштами на виплату пенсій. Для здійснення цих виплат у місяць в середньому потрібно 23752,7 тис. грн., тоді як на рахунок управління від юридичних та фізичних осіб надходить в середньому 67,9 відсотка потрібної суми. Ускладнюється ситуація ще й тим, що калуські підприємства станом на 1 січня поточного року мають перед управління ПФУ борг зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 1133,9 тис. грн.
   Найбільше, за словами С. Різника, Пенсійному фонду заборгували ТзОВ "Завод"Техмаш", ТОВ "Меркурій холдинг" та Калуська філія "Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд". Значним є борг і таких комунальних підприємств міста, як «ЖЕО-1», «ЖЕО-4», "Міськсвітло" та "Зеленбуд". Щоб ці комунальні підприємства погасили свою заборгованість, їм потрібна дотація з міського бюджету. Несвоєчасна сплата внесків ускладнює фінансовий стан підприємств-боржників, адже їм нараховуються штрафні санкції та пеня. Крім того, працівники таких підприємств втрачають страховий стаж.
   Що стосується загальної заборгованості підприємств Калуша перед Пенсійним фондом, то станом на 1 січня 2012 року вона становить 93557 тис. грн. Рекордсменом тут є ВАТ «Оріана», борг якого становить 81,6% від загальної суми. Це товариство заборгувало 71486,7 тис. грн. по пільгових пенсіях та 487,2 тис. грн. по наукових пенсіях.

    Віра Братенко.

Калуські учні гідно виступають на обласних олімпіадах

    Цьогоріч, як повідомила "КН" начальник управління освіти Калуської міськради Любов Максимович, введено певні зміни в Положення про проведення Всеукраїнських предметних олімпіад.
   Відтепер олімпіади на всіх етапах проводяться спільно з усіма навчальними закладами нового типу. Якщо за попереднім положенням визначалося 30 відсотків переможців за зайняті перше, друге і третє місця, то за новим – 50 відсотків. Також зараз харчуватимуться олімпійці за рахунок коштів управління освіти міськради. До цього часу цим питанням займалось головне управління освіти і науки ОДА.
   Щодо результатів калуських учнів у ІІІ етапі всеукраїнських предметних олімпіад, то вони є досить успішними.
   У ІІІ (обласному) етапі цих змагань у 20 предметних олімпіадах візьмуть участь 137 учнів калуських шкіл та гімназії. На сьогоднішній день вже відбулися олімпіади з української мови та літератури, основ правознавства, історії, педагогіки та психології, російської мови і літератури, англійської, французької та іспанської мов, екології, астрономії та інформаційних технологій.
   Найкраще учнівська команда з Калуша виступила в олімпіадах з української мови й літератури та історії. З 12 знавців рідної мови 11 отримали призові місця. З цього числа четверо учасників посіли найвищу сходинку п’єдесталу. На обласній олімпіаді з історії змагалось 14 юних істориків, які вибороли 11 призових місць: два перші, сім других та два треті місця.
   Усі три перші місця посіли троє учасників олімпіади з іспанської мови.
   Втішними є результати й в олімпіадах з інших предметів, у яких взяли участь калуські учні. У змаганнях із педагогіки та психології вони посіли перше місце, з російської мови та літератури – друге і третє місця, з екології – два третіх місця, з астрономії – друге і третє місця та з основ правознавства – друге і три третіх місць.

    Ліда Мичко.

Чотири медзаклади міста отримали статус юридичних осіб

    Щоправда, міська поліклініка, станція швидкої невідкладної медичної допомоги, стоматполіклініка та райлікарня, які отримали такий статус, й надалі перебуватимуть в структурі ЦРЛ. Але їхня підпорядкованість, як повідомили "КН" джерела, близькі до управління медичними закладами міста, стосуватиметься в основному організаційних питань.
   27 грудня на сесії міської ради було внесено зміни в статути ЦРЛ та цих чотирьох закладів, відповідно до яких районну поліклініку на вулиці Каракая та поліклініку в смт. Войнилів перейменовано на лікарні. Як пояснив в. о. заступника міського голови Василь Турчин, зміни викликані тим, що в цих установах є стаціонарні відділення, для яких потрібно передбачати кошти на харчування пацієнтів. До внесення змін до статутів фінансування на харчування проводилося з порушенням законодавства, бо поліклініка отримувала кошти як лікарня. Змінами ці порушення усунуться.
   Щодо надання статусу юридичних осіб чотирьом медичним закладам міста, то В. Турчин наголосив, що вони не від’єднюються від ЦРЛ, а так само, як це було в 2011 році, підпорядковуватимуться головному лікарю цієї структури. Фінансове управління міськради переказуватиме кошти ЦРЛ, а та – медзакладам. Такого, що медики у Підгірках отримали заробітну плату, а, станції швидкої невідкладної медичної допомоги чи міської  поліклініки – ні, не буде, запевнив В. Турчин. Статус юридичної особи дозволить їм мати свої окремі рахунки і заробляти кошти. Зміни до статутів вносяться, за його словами, щоб впорядкувати усю документацію так, як цього вимагає законодавство.
   – Зміни, які відбулися, – коментує це рішення головний лікар міської поліклініки Михайло Гаврилишин, – дозволять нам оперативніше приймати рішення щодо усунення проблем, які виникатимуть у медичному закладі. Також це дозволить покращити якість надання послуг з найменшими економічними затратами, адже наша медустанова нині має тісні зв’язки з багатьма підприємствами та організаціями міста, які сприяють нашій роботі.

    Наш кор.

Що думають керівники міськради з приводу автостанції на вул. Пушкіна?

    На сторінках "КН" уже неодноразово порушувалося питання про перенесення автостанції, що на вул.Пушкіна, на окраїну міста з тим, щоб розвантажити потік транспорту через центральну частину Калуша. Наші дописувачі акцентували увагу на тому, що така потреба уже давно назріла, а з облаштуванням площі на вулиці Пушкіна, чим нині займається колектив ТОВ "Карпатнафтохім", й поготів. Бо нині діюча автостанція не лише ускладнює рух міського транспорту, створює певні незручності для пішоходів, а й викликає чимало нарікань у мешканців тих будинків, які межують з нею. І в першу чергу через антисанітарію, незадовільний стан прибудинкових доріг та тротуарів, зростаюче число "ганделиків", якими постійно обростає діюча автостанція. Тому, наголошують наші читачі, уже настав час цю проблему вирішити.
   А що думають з цього приводу представники влади міста? Якою є їхня реакція на численні звернення і вимоги певної категорії міської громади? З метою дізнатися про їхню позицію з цього питання кореспондент "КН" звернувся до керівництва Калуської міської ради.
   Руслана Вайда, заступник міського голови:
   – Питання перенесення діючої автостанції назріло і є нині актуальним. Міський голова схиляється до думки, що всі важливі об'єкти в місті повинні бути комунальними, щоб на належному рівні там підтримувалися чистота й порядок. Тому, коли будуватиметься нова автостанція, що цілком реально, вона споруджуватиметься за кошти міської ради і буде комунальним закладом.
   Особисто я за перенесення діючої автостанції на окраїну міста і буду сприяти у позитивному вирішенні цього проблемного питання. Бо не можу не бути солідарною з тими мешканцями будинків, які межують з автостанцією і висловлюються про її перенесення.
   Олександр Челядин, секретар міської ради:
   – Під час сесій міської ради депутати теж порушували питання про перенесення автобусної станції з вул. Пушкіна, але до його розгляду справа поки що не доходила. Те, що діюча автостанція викликає у мешканців вул. Пушкіна невдоволення, – не секрет. Особливо у тих, хто проживає поруч з нею. Люди пропонують перенести її у район вул. Січових Стрільців, де в літньо-осінній період року торгують кавунами. Проте мешканці навколишніх будинків уже заявляють, що вони проти такої затії і дозвіл на зведення нової автостанції не дадуть. Залишаються вулиці Ринкова та Привокзальна, де можна було б розташувати автобусну станцію. Але поки що це питання лише вивчається.
   Наталія Бабій, керуюча справами міськвиконкому:
   – У поточному році ми обов'язково розглянемо на одній із сесій міської ради це проблемне питання. Нині ж триває обговорення і попереднє вивчення місця перенесення діючої автобусної автостанції з вул. Пушкіна. Таке доручення дав міський голова. Швидше всього, вона знаходитиметься в районі вул. Привокзальна, хоч і розглядаються пропозиції щодо вул. Ринкової та Б.Хмельницького поблизу підприємства "Львівська кераміка".

    Розмовляв Богдан Тимків.

У новий рік – з бюджетом,

    У новий рік – з бюджетом, але передбачені в ньому трансферти та дотації забезпечать потреби міста лише на 63,5%.
   Якщо у попередні роки держава забезпечувала фінансами освіту, охорону здоров’я, культуру, спорт, соціальну сферу та органи місцевого самоврядування на 70-80 відсотків, то ті цифри, які довело Міністерство фінансів для Калуша на 2012 рік, засвідчують, що ці галузі міста фінансуватимуться за державні кошти лише на 63,5%. Мінфін для Калуша в держбюджеті на захищені статті та енергоносії передбачив 147 млн. 797,3 тис. грн., тоді як за розрахунками фінансового управління Калуської міськради потрібно 232,8 млн. грн. І це при тому, що видаткова частина бюджету міста формувалася, враховуючи мінімальні потреби у коштах на утримання установ. Щоб стовідсотково забезпечити фінансами перелічені галузі міста, не вистачить і тих 52 млн. грн., які влада міста планує заробити у наступному році за рахунок збору податків, надходжень від продажу землі тощо.
   Якщо ж міська рада, як у попередні роки, недофінансовуватиме з власних коштів бюджетні галузі, то заробітною платою медики будуть забезпечені лише на вісім місяців, адже для повного забезпечення цих видатків не вистачає 28,4 млн. грн.
   Освітянам держава, відповідно до тих показників, які вона довела, планує виплачувати заробітну плату лише дев’ять місяців. Для цієї галузі не вистачає 10 млн. грн. Культура та спорт, за словами начальника фінансового відділу міськради Марії Семенюк, фінансується з року в рік все гірше й гірше.
   Тому міський голова Ігор Насалик запропонував затвердити міський бюджет з тими розрахунками, які довів Мінфін, але, якщо держава не віднайде коштів, щоб дофінансувати захищенні статті, то міська рада через суд блокуватиме рахунки головного фінансового управління Івано-Франківської ОДА до тих пір, поки всі борги перед містом не будуть погашені.
   Також міський голова наголосив, що оскільки за розрахунками профільних міністерств, які робляться відповідно до кількості населення, у Калуші не повинно бути двох музичних шкіл та п’ятьох закладів культури, то одну школу й ПК «Юність» і «Мінерал» місто фінансуватиме за власними програмами, а решту нехай фінансує Міністерство фінансів.
   З пропозицією прийняти бюджет з такими цифрами, які довів Мінфін, виступила й присутня на сесії заступник начальника головного фінуправління ОДА Леся Балагур.
   Отож, після обговорення депутати прийняли головний фінансовий документ Калуша. Відповідно до нього, у 2012 році загальний обсяг доходів міського бюджету становитиме 282391700 грн., в тому числі доходи загального фонду передбачені в сумі 260049800 грн., спеціального фонду – в розмірі 22341900 грн. Бюджет розвитку передбачений у сумі 10543900 грн.

    Віра Братенко.

Подальше відновлення концертного залу проводитиметься наступного року

    Як вже повідомляв "КН", в рамках угоди про співпрацю, укладеної між ВАТ „ЛУКОЙЛ" та Івано-Франківською ОДА, в серпні розпочалися відновлювальні роботи в концертному залі Калуського коледжу культури і мистецтв, які виконує приватне підприємство „Про-МАКС” з Івано-Франківська. Цього тижня редакція поцікавилась у заступника директора будівельної фірми Тараса Гайдучка, чи виглядатиме будівля на новорічні та різдвяні свята наступного року так, як планувалося.
   – На сьогоднішній день всі зовнішні роботи на фасаді концертного залу завершені, декоративні елементи відновлені, повністю змонтовані ринви, проведено заміну вікон і дверей, – повідомив Тарас Григорович. – Також варто додати, що штукатурка фасаду захищена від вологи силактоновим ґрунтом.
   Недавно ми провели нараду із спеціалістами ТОВ "Карпатнафтохім", представниками відділу капітального будівництва Калуської міської ради, на якій запропонували не покривати цього року фасад декоративною штукатуркою, тому що проводити ці роботи не дозволяє низька температура повітря. Тож прийняли спільне рішення почекати до весни. А в такому стані, як зараз, фасад будівлі зиму перебуде без будь-якої шкоди для себе.
   Поки що ведуться штукатурні роботи всередині залу, які будуть закінчені до середини січня. Це означає, що приміщення буде повністю захищене від вологи і зсередини.
   Виконуються монтажні і бетонні роботи з відновлення конструкції балкона на другому поверсі. До нового року вони також мають бути повністю завершені.
   Також до кінця цього року плануємо облаштувати по периметру концертного залу обмостку, щоб запобігти потраплянню під фундамент вологи. Так що свої зобов’язання перед замовником на виділені кошти ми навіть перевиконаємо. Хочу нагадати, що на відновлення концертної зали "Карпатнафтохімом" було виділено 1 млн. 340 тис. грн.
   На запитання, чи багато ще залишилось виконати робіт, аби концертна зала стала готовою до прийому учасників культурних заходів і глядачів, Т. Гайдучок відповів, що в другій половині січня має відбутися спільна розширена нарада за участю представників нашої фірми, "Карпатнафтохіму" і Калуської міської ради, де буде узгоджено перелік подальших відновлювальних робіт, графік їх виконання наступного року.

    Дмитро Іванців.

«Тепер мою справу продовжуватиме син»

    Кажуть, що незамінних людей немає. Однак в житті часто буває так, що одна правильна думка може бути протилежною іншій правильній думці і обидві вони вважатимуться незаперечними. Переконливим спростуванням того, що ніщо в світі не є однозначним, виявився приклад набутого досвіду роботи начальника відділення конденсації хлористого водню цеху з виробництва хлорвінілу ТОВ „Карпатнафтохім” Миколи Литвина. Саме його знання виявилися необхідними для того, щоб відновити роботу фреонової холодильної станції, яка була зупинена на консервацію в лютому 1999 року. Нещодавно з Миколою Михайловичем зустрівся наш кореспондент і мав з ним з цього приводу розмову. Розповідав М.Литвин про все з хвилюванням, певною ностальгією. І його можна зрозуміти.
   – 7 січня виповниться рік, коли я за власним бажанням звільнився з роботи і пішов на заслужений відпочинок, – згадує Микола Литвин. – Але вже через два місяці після цього мені запропонували знову влаштуватися на роботу за строковою угодою, щоб підготовити до експлуатації холодильну станцію, яка не працювала 12 років.
   Тоді вона була зупинена у зв’язку з виходом з ладу теплообмінника. Ми його відремонтували, однак вводити в дію фреонову холодильну станцію не було необхідності, оскільки виробництво вінілхлориду працювало на понижених навантаженнях, а для охолодження робочої частини обладнання використовувалась пропіленова холодильна станція. В результаті фреонова холодильна станція була законсервована. І лише цього року після введення в експлуатацію нового виробництва полівінілхлориду суспензійного виникла необхідність підвищити навантаження виробництва хлорвінілу, а для цього треба було ввести в дію фреонову холодильну станцію.
   Хочу відзначити, що зберігати апаратне обладнання станції, компресори, їхні масляні системи протягом 12 років було дуже складно. Але спільними зусиллями обслуговуючого персоналу, що працював під моїм наглядом зробити це нам вдалося.
   Намагання задіяти фреонову станцію були ще чотири роки тому. Тоді ж і була закуплена партія фреону, дозволена для використання Кіотським протоколом. Тепер цим фреоном треба було заповнити систему холодильної станції.
   За моїми рекомендаціями в проектно-конструкторському відділі було виконано проект зливної рампи. Відразу хочу наголосити на тому, що заповнювати систему фреоном було важко через те, що він тепер постачається в малогабаритних балонах по 13,6 кг в кожному. Таких балончиків виявилось аж 806 штук. Тепер уявіть собі, скільки треба було докласти зусиль, щоб під’єднати кожний балончик до рампи, злити з нього в систему фреон і від’єднати.
   За зміну ми могли випорожнити не більше 80 балонів, тобто чотири партії по 20 штук на рампу. Тому й довелося прийняти таке нестандартне рішення. Адже раніше, коли холодильна фреонова станція працювала, дозаправляти її було набагато легше. Фреон тоді постачався у великогабаритній тарі по 5-6 тонн в одній бочці. Однак й тепер нам вдалося заповнити систему фреоном.
   Хочу відзначити, що паралельно з виконанням цієї роботи було багато інших нюансів, та й працівники відділення – практично всі нові люди, а з тих, що працювали віддавна, крім мене, залишилося ще троє спеціалістів. Однак 12-річний простій станції дався взнаки – люди багато чого забули, тому їм довелося вчитися заново. Курс навчання тривав чотири тижні.
   Включили в роботу станцію 8 жовтня цього року. Зробити це, а потім вивести її на експлуатаційний режим також було непросто. Мені довелось працювати цілу добу. Треба було все підказати людям, дати певні рекомендації. Під час обходу я виявив, що масло в компресорі змінило свій колір. Як з’ясувалось, в нього потрапила вода. Як це сталось, дізнатися було непросто. За версією, вода в маслосистему може потрапити з холодильника, оскільки воно охолоджується водою. Але справа в тому, що при роботі компресора тиск масла більший від тиску води. За такою логікою, масло мало б потрапити у воду, а не навпаки. Тому й довго шукали причину поломки. Відключили компресор, злили масло, зняли масляний холодильник нетрадиційної конструкції: труба з маслом меншого діаметру вмонтована в трубі з маслом більшого діаметру і ним охолоджується. А все разом охолоджується водою. Такий теплообмінник було непросто опресувати. Однак ми це зробили, хоч і переживали, що знову щось станеться. Але все добре, холодильна станція працює до сьогоднішнього дня.
   – Ви ще нічого не розповіли, як після тривалого простою готували станцію до заповнення її фреоном.
   – Найгіршим виявилось те, що в систему потрапила вода, яку треба було злити, а потім висушити систему азотом. А далі майже півроку в системі створювався вакуум до 0 мм ртутного стовпчика. Навіть дехто із спеціалістів сумнівався, що нам вдасться це зробити. Адже система має бути абсолютно сухою, бо якщо цього досягти не вдасться, то волога буде випаровуватися і тоді створити в ній вакуум буде неможливо.
   – Миколо Михайловичу, після закінчення дії строкової угоди, за якою працюєте, ви заслужено відпочиватимете? Всі, з ким мені довелось розмовляти на цю тему, сумують за роботою. Ви також про все розповідаєте так, ніби все це відбувалось останній раз.
   – У цьому відділенні я з травня 1975 року. Спочатку працював машиністом компресорів, а в 1983-му – майстром зміни. На жаль, зарплата майстра була тоді низькою, я розрахувався і поїхав на заробітки. Але через три роки знову повернувся сюди, де мені запропонували посаду начальника відділення. На цій посаді я працюватиму до 31 грудня цього року. Тут тепер мою справу продовжуватиме мій син. Може статися так, що саме я започаткую у „Карпатнафтохімі” нашу родинну трудову династію. Свою місію на землі я виконав, бо виховав з дружиною й дочку, побудував будинок, викопав криницю і посадив сад. Влітку до мене в село приїжджають аж п’ятеро внучат. Кращої радості для мене немає.
   Тепер, користуючись нагодою, я хочу подякувати за спільну роботу, взаємну допомогу всім, з ким мені довелось працювати. Особливо працівникам відділення Ростиславові Джугану, Володимирові Олійнику, Петрові Литвину, Миколі Богаченку, Сергієві Гвадзину, Романові Піскорському і Миколі Романіву.

    Розмовляв Дмитро Іванців.

У Калуші кору немає, але діти хворіють вітрянкою

    Повідомлення в ЗМІ про те, що на Прикарпаття наступає така хвороба, як кір, в результаті чого в Долинському та Рожнятіському районах на карантин вже закрито вісім шкіл неабияк насторожує. До Калуша, як мовиться, від цих населених пунктів рукою подати. Телефонуємо до Калуської райсанепідстанції і з’ясовуємо ситуацію.
   Завідувач епідеміологічного відділу цієї установи Зінаїда Ковбаснюк заспокоїла і сказала, що в Калуші кору немає, однак тривогу все-таки викликає той факт, що наше місто перебуває в оточенні уражених кором районів.
   У той же, час, продовжує Зінаїда Анатоліївна у нашому місті розгулює вітрянка.
   З початку року і на сьогоднішній день (розмова відбувалась 30 листопада. – Авт.), вже зареєстровано 445 випадків захворювання цією інфекцією. У листопаді спостерігається найбільша кількість хворих – 110 осіб. Через масове ураження вітрянкою ( з 28 дошкільнят захворіли 8 дітей) закрито на карантин другу молодшу групу в дошкільному закладі "Журавлик".

    Ліда Близнюк.

Місце роботи інваліда підбирається з врахуванняи висновків медсоцкомісії

    Серед проблем, які доводиться вирішувати інвалідам, чи не найболючішою залишається проблема працевлаштування. За даними обласного Івано-Франківського Фонду соціального захисту інвалідів, в на Прикарпаття нараховується понад 83 тисячі інвалідів. А якщо вірити статистичним даним Міністерства праці та соціальної політики України, то в нашій державі працевлаштований лише кожен четвертий українець з особливими потребами.
   Як розповіли керівники підприємств, до яких кореспондент «КН» зателефонувала, щоб поцікавитися, чи влаштовують вони інвалідів, законодавчо в Україні встановлена квота на робочі місця для людей з інвалідністю. На фірмі, де працює від 8 до 25 осіб, має бути хоча б одна особа з особливими потребами. А на підприємстві з більшим штатом має бути таких працівників 4% від загальної кількості працюючих. Якщо підприємства не виконують цю норму, їм нараховуються штрафні санкції. Розмір штрафу для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, становить 50% середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для інваліда, а якщо на підприємстві нараховується понад 15 робочих місць, воно змушене буде платити штраф у розмірі, який дорівнює розміру середньої річної зарплати. За кошти від цих штрафів Фонд соціального захисту інвалідів створює робочі місяця для інвалідів на інших підприємствах.
   А нещодавно Кабінет Міністрів України своєю постановою вніс зміни до Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості. Метою цих змін є спрощення механізму розгляду документів для надання роботодавцям дотації на створення робочого місця інваліда, зокрема зменшення числа органів, які розглядатимуть документи. Це буде здійснювати лише Фонд соціального захисту інвалідів. Також передбачається, що кошти дотації спрямовуватимуться на створення нових спеціальних робочих місця для інвалідів, а не лише для пристосування існуючого робочого місця.
   Як повідомили у Калуському міськрайонному центрі зайнятості, у нашому місті та районі проблем з влаштуванням інвалідів на роботу на жодне місцеве підприємство не існує. Всі дотримуються визначених квот.
   Але які ж посади обіймають люди з обмеженими можливостями, адже важкість та специфіка роботи таких осіб обумовлена висновками медико-соціальної експертної комісії? Саме МСЕК заповнює індивідуальну картку, яку отримує людина з особливими потребами, щоб влаштуватися на роботу. У картці повинні вказуватися потреби, особливості, а також має бути висновок, на якій посаді інвалід може працювати. Дуже часто ці картки спричинюють купу проблем, коли, наприклад, члени МСЕК вписують туди діагноз «непрацездатний», «неважка праця» чи інші формулювання. Особливо важко знайти роботу інвалідам І та ІІ груп, адже 90% із них за довідками МСЕК можуть виконувати роботу без фізичного та психоемоційного навантаження, зі скороченим робочим днем або вдома.
   Як розповіли кореспондентові «КН» на калуському ПП «Вомонд», яке займається засоленням, копченням риби та її продажем, вони приймають на роботу в основному інвалідів ІІ та ІІІ груп. Тобто людей без видимих ознак інвалідності. На сьогодні тут працевлаштовано п’ять осіб з особливими потребами. Якщо відсутні протипоказання чи застереження МСЕК, то такі люди задіюються до робіт: в офісі, на прохідній, в цеху. Бо, приміром, слабочуючий чи людина, яка втратила пальці на руці, фізичну роботу можуть виконувати. Але, якщо в висновках комісії вказано, що людині протипоказано фізичне навантаження, то, зрозуміло, що їй посаду вантажника ніхто не запропонує.
   – У «Кредо» (займається розповсюдженням друкованої продукції та продажем сувенірів) інваліди працюють на посаді продавців, – зазначає директор підприємства Володимир Іваницький. – Вважаю, нічого страшного немає, що людина інвалід. Якщо специфіка роботи дозволяє, то чому б і не брати на робочі місця таких людей. Головне, щоб вони мали кваліфікацію і бажання працювати, а не відсиджуватися на роботі.
   Проте не слід забувати про проблеми людей, які з тих чи інших причин обмежені у русі та не можуть користуватися загальними видами транспорту. На сьогодні у Калуші міський та міжміський автотранспорт не пристосований для перевезення таких людей, не має спеціальної служби таксі. Ще багато державних структур не облаштовані пандусами. А чимало підприємств, щоб не морочитися з облаштуванням пандусів, згідні, щоб інвалід сидів удома, а вони йому платили мінімальну заробітну плату.

    Віра Братенко.

Змагались красуні спецшколи-інтернату

    Вихованцям Калуської спецшколи-інтернату для слабочуючих дітей цікаво навчатися у цьому навчальному закладі. Щоразу їхні педагоги, як випадає нагода, організовують для них різноманітні змістовні заходи.
   А 2 грудня така нагода є, і вона значима, бо відзначається Міжнародний день інвалідів. Власне, цього дня з ініціативи вихователя Лесі Жураківської (вона є і організатором цього мистецького проекту) вперше в історії спецшколи була організована шоу-програма – свято таланту і краси "Панянка-2011". Відбулося дійство в ПК "Мінерал".
   Його учасниками стали шестеро учениць 9-10 класу спецшколи-інтернату Галина Локатир, Наталія Луків, Оксана Абрам, Марія Найко, Діана Скрипник та Марія Кулєба. Змагались красуні у п'яти конкурсах: візитній картці, розминці (кожна з дівчат повинна була цікаво відповісти на запитання), джинс-паті (учениці виконували хіп-хоп у джинсовому одязі), естрадній зірці (конкурсантки виступали з пародіями на популярну естрадну зірку) та дефіле у вечірніх сукнях. І виборювали оригінальні титули – фотомодель, чарівність, глядацька симпатія, граційність, артистичність та вишуканість.
   В організації свята Лесі Орестівні допомагали вчитель спецшколи-інтернату Галина Черковська та викладачі Калуського коледжу культури і мистецтв Ольга Квецко й Ірина Хемич зі своїми студентами, які були партнерами дівчат у конкурсних програмах.
   А мистецький проект відбувся завдяки спонсорам і меценатам, якими стали калуські підприємці. Від них усім конкурсанткам дісталися вишукані призи: цифрові фотоапарати, м'які іграшки, косметика від фірми "Оріфлейм" та ін., а переможниці конкурсу, панянці-2011 року – нетбук і діадема.

    Ліда Близнюк.

"Фламінгівці" здобули чергову перемогу

    26 листопада на Х міжнародному конкурсі сучасної хореографії "Не просто танці" змагалися танцювальні колективи з України, Росії, Молдови та Білорусі. Півтори тисячі учасників демонстрували свою майстерність у танцювальному мистецтві. Серед них були й 66 вихованців зразкового ансамблю танцювальної мініатюри "Фламінго" Калуського центру художньої творчості дітей, юнацтва і молоді (керівники – Тетяна Сабодаш і Наталія Маланчук).
   Конкурс проводився у Києві, в затишному залі Національного економічного університету. Вперше фламінгівці побували на такому фестивалі, де не відчувалося пафосності концерту, не було професійних ведучих, а журі оцінювало ансамблі разом із спеціальною комісією.
   Незвичайним як для конкурсу було й те, що оцінювались не колективи, а хореографічні постановки. А оскільки ведучих не було, то ні глядачі, ні журі не знали, хто виступає і звідки. Оголошувалась лише вікова категорія, номінація і назва танцю. Це так би мовити був новий урок і новий іспит для калуських танцюристів, котрі його гідно витримали.
   В результаті ансамбль "Фламінго" в номінації "Танцювальне шоу" виборов три перших і одне друге місця у молодшій та середній віковій категорії. А ще перше місце в дуетному танці посіли сестрички Юля та Іра Турківи.
   З Києва додому юні танцюристи та їхні керівники привезли кубки, дипломи та грамоти.

    Ліда Близнюк.

Чи загрожує Калущині нестача питної води?

    Останнім часом це запитання на вустах у багатьох мешканців міста і району. І не випадково, адже в деяких населених пунктах вже сьогодні скаржаться на те, що в криницях помітно знизився рівень води. Зрозуміло, що таке явище не лише породжує незручності, а й викликає певну стурбованість за завтрашній день. Деяка напруга з постачанням питної води характерна і для Калуша. І хоч у кранах поки що вода постійно є, але тече вона там далеко не під тим тиском, який був характерним раніше. Тому виникає закономірне питання: «Чи не загрожує нам з вами уже найближчим часом нестача питної води? Таке запитання ми адресували голові Калуської районної державної адміністрації Василю Петріву та заступнику начальника управління з надзвичайних ситуацій Калуського міськвиконкому Івану Дембичу. Нижче подаємо їхні коментарі.
   Василь Петрів, голова Калуської райдержадміністрації:
   – Дійсно, в окремих населених пунктах Калущини, зокрема, в Копанках, Добровлянах, Підмихайлі, Станьковій та деяких інших рівень води у багатьох колодцях їх мешканців помітно знизився. І характерне таке явище для тих криниць, які є порівняно неглибокими і знаходяться над водоносними горизонтами. Тому і має місце така проблема. Мали на це вплив і кліматичні умови, що були характерними для цьогорічних літа та осені. Практично протягом декількох місяців у нас не випадали дощі, що призвело до зниження рівня води у ріках. І в той же час у вищезгаданих населених пунктах така картина прослідковується далеко не скрізь. Чим глибші колодязі, тим більше у них води, бо вони перебувають на рівні, нижчому за водоносні горизонти, тож проблем у них з достатньою кількістю води немає. Скажу більше, допоки є такі колодязі нам не загрожуватиме нестача питної води. В цьому я твердо переконаний. Як і не бачу жодних підстав для занепокоєння. Більше того, маю надію, що зима буде сніжною і все стане на свої місця.
   Іван Дембич, заступник начальника управління з надзвичайних ситуацій Калуського міськвиконкому.
   – У даному явищі не вбачаю гострої проблеми. Тим паче, що воно аж ніяк не характерне для надзвичайної ситуації. Дійсно, нині в Калуші мають місце певні проблеми із постачанням питної води. І викликано це явище помітним зниженням рівня води у таких водних артеріях, як Лімниця та Чечва. Тут своє слово сказали погодні умови: протягом літа-осені стояли погожі дні, дощі практично не випадали, що й призвело до обміління вищевказаних рік. Власне, протягом останніх 30-40 років подібних природніх катаклізмів на території міста і району не спостерігалося. А тому нестачу в необхідній кількості води почали відчувати наші діючі водозабори у Хотіні та Добрівлянах, що й спонукало до зниження тиску у міській водоносній мережі. Та, незважаючи на це, калушани не відчувають особливих перебоїв з постачанням питної води і будемо сподіватися, що і не відчують, хоч не виключений і перехід на погодинне водопостачання,коли ситуація не зміниться на краще. Але без води, повторюю, калушани не залишуться. Житимемо також надією, що зима буде сніжною і порівняно теплою, як прогнозують синоптики.

    Богдан Тимків.

Відсутність опадів може призвести до обмеження водопостачання міста

    Через відсутність протягом чотирьох місяців опадів різко впав рівень води в озерах підживлення міського водозабору «Добровляни». Вони на сьогодні заповнені лише на 70%, і рівень води щодня знижується. Це призводить до автоматичних виключень насосного обладнання. Якщо опадів й надалі не буде, то, як прокоментував ситуацію в місцевих ЗМІ директор КП «Водотеплосервіс» Ігор Яковина, не виключено, що в грудні буде розглядатися питання про запровадження в Калуші графіка подачі води споживачам.
   З огляду на це 28 листопада на прес-конференції журналісти поцікавилися у міського голови Ігоря Насалика, як вирішуватиметься ця проблема.
   – Ситуація покращиться, коли будуть виконані всі заплановані роботи, які передбачені в рамках надання кредиту Світового банку. Цього тижня повинен відбутися останній тендер на постачання обладнання для проведення реконструкції ВНС «Добровляни», – зазначив І. Насалик. – Заміна обладнання на 23 підкачувальних станціях дозволить зменшити споживання електроенергії, зменшення кількості працюючих осіб, забезпечити якісніше водопостачання.
   Щодо теплопостачання, то цього року підприємства, які надають послуги з забезпечення міста теплом та газом, контролюють процес оплати. Відкрито два розподільчі банківські рахунки. На один надходять кошти, які калушани сплачують за тепло, яке отримують від Калуської ТЕЦ. Теплоелектроцентраль отримує 85 відсотків від суми, що надходить на рахунок. На іншому рахунку акумулюються кошти, які калушани сплачують за послуги з теплопостачання від міських котелень. Із нього 26% від загальної суми переказується НАК «Нафтогаз України».
   Крім того, що КП «Водотеплосервіс» цього опалювального сезону має менше обігових коштів, за словами міського голови, підприємству дошкуляють і діючі тарифи. За 15 днів цього місяця «Водотеплосервіс» за теплопостачання нарахував споживачам 300 тис. грн., а йому виставлено рахунки на понад 1 млн. грн.

    Віра Братенко.

Юрій Садовий: „Десятки років питання гексахлорбензолу нікого не цікавило, аж поки не з’явились політичні інтереси і гроші”

    Відповідно до наказу Міністерства екології і природних ресурсів України, наприкінці жовтня в м. Калуші було сформовано робочу групу для вивчення екологічної ситуації в місті, в тому числі пов’язаної з вивезенням з полігону токсичних відходів гексахлорбензолу. 15-16 листопада робоча група мала провести своє засідання, однак несподівано за вказівкою державних чиновників воно було перенесено до Києва. В результаті із калушан взяв участь у ньому лише інспектор обласного управління екології в м. Калуші Роман Кравець. Вперше до участі у вирішенні екологічних проблем було запрошено заступника директора Державного науково-дослідного інституту галургії Юрія Садового, відомого своїм критичним ставленням до того, як видаляється і вивозиться гексахлорбензол з полігону. Цього тижня з Ю. Садовим зустрівся кореспондент „КН”.
   – Юрію Віталійовичу, чому, на вашу думку, засідання робочої групи перенесли до Києва?
   – Тому що державним чиновникам не хотілося їхати до Калуша. Та й навіщо їм це робити? Адже всі питання щодо вивезення гексахлорбензолу ними вже вирішені.
   – Поясніть, будь ласка.
   – А що тут пояснювати? Минулого року на видалення з полігону токсичних відходів гексахлорбензолу державою було виділено 298 млн. грн. За ці гроші державне підприємство „Національний центр поводження з небезпечними відходами” вивезло 8,5 тис. тонн грунтової маси з домішками відходів гексахлорбензолу. Зауважу, саме грунтової маси. Про те, як відбувалось захоронення гексахлорбензолу, я розповім пізніше.
   За результатами обстеження спеціально створеною комісією наприкінці минулого року було встановлено, що площа захоронення гексахлорбензолу становить 14991 м2, на якій орієнтовно розміщено 2,5 тис. тонн небезпечних відходів. Однак пізніше за завданням Генеральної прокуратури комісією проводилось уточнення розрахунків, але станом на 23 травня цього року зробити це не вдалось „з об'єктивних причин”. За її висновком, для встановлення точної кількості відходів необхідно виконати спеціалізовані роботи.
   Але такі роботи не проводилися, а все інше робилося абияк. На полігоні залишились невивезеними майже 200 тонн грунтової суміші в біг-бегах з відходами гексахлорбензолу. Частина їх з порушеннями всіх екологічних норм зберігалася на бетонному майданчику поблизу колишнього тимчасового складу біля карти №1, а інша частина – в улоговині, затопленій водою. Підприємство, яке виконувало ці роботи, так і не завершило рекультивацію ділянки полігону, з якої видалялися відходи гексахлорбензолу. В результаті токсичними та канцерогенними випарами забруднювалося атмосферне повітря, грунт, підземні та поверхневі води, що було підтверджено лабораторними аналізами Калуської райсанепідемстанції.
   Цього року Кабінетом міністрів України на видалення та вивезення для утилізації 7,5 тис. тонн відходів гексахлорбензолу було виділено 115 млн. грн. та додатково з державного резервного фонду ще 150 млн. грн. А недавно стало відомо, що в уряді пообіцяли виділити цього року ще 68 млн. грн., а наступного має надійти рекордна сума – 500 млн. грн. Таким чином вивезення гексахлорбензолу платникам податків обійдеться в 1 млрд. 131 млн. грн.
   Тепер хочу зазначити, що цей процес від самого початку був спланованою авантюрою з метою розкрадання державних коштів. Той, хто це затіяв, ніколи не знав реальний стан екологічних проблем і способи їх вирішення. Його цікавили тільки політичні дивіденди та гроші. Приведу такий приклад. Під час розмови з представником однієї з фірм, яка мала займатись вивезенням гексахлорбензолу, той обмовився, що гексахлорбензолу, який є в Калуші, замало, і було б краще, якби його було побільше.
   – Багато калуських спеціалістів, які кажуть, що знають цю проблему, й досі вважають, що полігон, на якому захоронені відходами гексахлорбензолу, краще було б не чіпати.
   – І я вважаю, що робити це було не потрібно, бо дуже добре знаю, як гексахлорбензол захоронювався. Для того, щоб зрозуміти суть справи, необхідно вивчити історію цього питання. Проблема захоронення гексахлорбензолу набула публічного розголосу після статті, надрукованій 26 липня 1989 року у місцевій газеті „Зоря Прикарпаття”, яка називалася „Очі не бачать – серце не болить”. ЇЇ авторами були кандидат технічних наук Іван Костів та кандидат геолого-мінералогічних наук Степан Корінь. В ній зокрема йшлося про те, що через екологічну неграмотність працівників тодішнього виробничого об'єднання „Хлорвініл” гексахлорбензол безладно „складувався” на території полігону. На знімках, зроблених у лютому 1989 року, можна побачити, як отрутохімікат мокне у воді, яка повільно витікає з-під його куп. Після оприлюднення цього факту місце захоронення спішно „рекультивували” – розрівняли розкиданий по землі гексахлорбензол, а потім засипали його гравієм. Відходи гексахлорбензолу були заховані від людських очей, а питання їх захоронення так і залишилось невирішеним. У результаті забруднення ґрунтових вод триває й досі. Атмосферні опади проникають в галечниковий горизонт і повільно переміщуються в напрямку річок і потічків, які несуть свої води до Дністра, забруднюючи весь його басейн. За нашими дослідженнями, гексахлорбензол вже виявлений у водоносному горизонті села Копанки.
   – Яким би мав бути найоптимальніший шлях вирішення проблеми з гексахлорбензолом?
   – Найраціональнішим способом недопущення подальшого розвитку небезпечного процесу було б термінове ізолювання ділянки захоронення ГХБ від промивання атмосферними опадами, а навколо водоносного горизонту по периметру створення водонепроникної завіси на основі бентонітових сумішей. Тобто помістити полігон у своєрідну капсулу. Необхідно також пробурити мережу спостережних свердловин для відбору аналізів та контролю за станом забруднення водоносного горизонту в районі полігону та в напрямку руху грунтового потоку. Але таке вирішення питання для людей, які мають доступ до державних коштів, не цікаве. Надто воно дешево коштує, а свої інтереси в цей проект вмонтувати важко.
   Тому хочу ще раз повернутись до згаданої статті і додати, що на її авторів здійснювався тиск через те, що вони намагалися привернути увагу громадськості до полігону захоронення гексахлорбензолу. Адже гексахлорбензол вивозився на відвали кар’єру і в самий кар’єр, на хвостосховища. Закопували цю небезпечну отруту в різних місцях, скидали в канави, вивозили в лісосмуги. Причому все це робилося в необлікованих кількостях.
   Впродовж десятків років питання вивозу гексахлорбензолу нікого не цікавило, аж поки на горизонті не з’явились політичні інтереси і гроші. Оцінюючи загальну техногенно-екологічну ситуацію в межах Калуського промвузла, стверджую, що цей об’єкт не був найнебезпечнішим. Розчинність гексахлорбензолу дуже незначна, а при надійній ізоляції полігон не становив би жодної загрози. Однак функціонери вирішили радикально „розв’язати” екологічну проблему.
   За попередніми розрахунками виконавців робіт, вони мали вивезти весь гексахлорбензол впродовж кількох місяців. Це якби бочки стояли собі на поличках і чекали, коли їх завантажать на машини. Але полігон являв собою місиво із потрощених бочок, змішаних з будівельним сміттям і ґрунтом. Після такого «захоронення» минуло майже 20 років. Було очевидно, що з полігону необхідно забирати набагато більше (приблизно у 4-5 разів) зараженого ґрунту. Фотографії 20-річної давності ми демонструвалися усім „зацікавленим” у вирішенні цієї проблеми особам. Однак їм була байдужа суть проблеми.
   Що ж ми отримали сьогодні? При виконанні робіт зруйнувався той слабкий захист, яким були закриті відходи, що дозволило атмосферним опадам проникати в заражений грунт. Ми отримали те саме, що було, тільки у гіршому вигляді. Зате виявилося, що для вивезення всіх відходів гексахлорбензолу потрібно понад мільярд гривень. Тобто їх стало більше, чого так хотів згаданий представник фірми.
   З часом, коли Україна стане багатшою, можна буде побудувати виробництво з безпечного знешкодження відходів безпосередньо на місці заскладованих речовин, а також інших відходів, які постійно утворюються і неминуче з’являтимуться в процесі діяльності різних виробництв. Це було б вигідно, бо ж недаремно за утилізацію цих речовин беруться в Польщі, Німеччині, Англії та інших країнах.

    Розмовляв Дмитро Іванців.

Дітей з району не беруть в садки, бо й для міських місць бракує

    «Мою доньку не хочуть брати у садочок, бо я не приписана в Калуші. Через півроку закінчується соціальна відпустка, яку я брала по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо питання з влаштуванням дитини в дошкільний заклад до цього часу не вирішиться, то доведеться, мабуть, звільнятися з роботи», – поскаржилася мені днями знайома.
   Чомусь дивно чути сьогодні про такі речі. Чимало молодих сімей приїжджають із сіл у місто, бо тут легше знайти роботу. Але придбати квартиру по кишені одиницям, тому більшість молодих людей змушені роками або винаймати житло, або жити у родичів.
   У схожій ситуації опинилася й моя знайома. До того, як піти у декретну відпустку, вона працювала на одному з калуських підприємств. У міській школі навчається її старший син, влаштувати якого в садок ще декілька років тому не було складно. А сьогодні, коли міський голова Ігор Насалик так багато та наполегливо говорить про адміністративно-територіальну реформу, дітей, які зареєстровані в районі, але фактично проживають у Калуші, в садок не беруть.
   – У першу чергу ми приймаємо в дошкільний заклад тих дітей, батьки яких приписані у Калуші, – коментує ситуацію начальник управління освіти Калуської міської ради Любов Максимович. – Облік дітей дошкільного віку здійснюється відповідно до рішення міськвиконкому, в якому передбачено, що набір дітей в садки проводиться по мікрорайонах. Якщо б ми цього не робили, то одні б дошкільні заклади були переповнені, а в інших був недобір. Якщо є вільні місця у групах, то набираємо в них дітей з іншого мікрорайону міста. Дітей з району приймають у садки міста лише за умови, що є вільні місця. Однак на сьогоднішній день усі групи заповнені.
   На жаль, найболючішою нині в Калуші залишається проблема з влаштуванням в садок дитини трирічного віку. Групи, сформовані з дошкільнят такого віку, переповнені. Чого не скажеш про п’ятирічок. Частково ситуацію рятує те, що Підгірках, Хотіні, ЗОШ №3 створені групи для тимчасового перебування таких дітей.
   Ще декілька років тому в міські садки влаштувати дитини з району було нескладно. Але охочих водити дитину з села у садки Калуша надто багато. Не можна допустити, щоб міські діти не мали змоги відвідувати садок через те, що місця зайняті дошкільнятами, які приписані в сільській місцевості. Проте, якщо батьки справді проживають в Калуші, хоча й приписані в районі, і влаштовані тут на роботу, то їм потрібно якимось документом підтвердити це. Ідеальним варіантом була б довідка, видана КП «ЖЕО». Спеціальна комісія з числа працівників житлово-експлуатаційної контори склала б акт, в якому засвідчила, що людина мешкає в конкретній квартирі. Також можна скласти заяву, в якій сусіди своїми підписами засвідчили б, що людина дійсно мешкає в їхньому будинку. Крім того, перед тим, як іти записувати дитину в садок, потрібно ще й довідку з місця роботи взяти.
   Дуже багато батьків виявляють бажання влаштовувати дитину в «Струмочок» та «Журавлик». Вони не погоджуються водити своїх чад в інші заклади і згідні чекати, поки в цих двох садках з’являться місця. У той час в «Ластівці», «Ягідці», «Червоній шапочці» на облік можуть записати й дітей з району.
   Повторюся, що групи в кожному садку вже сформовані, а новий набір проводитиметься в червні-серпні. Батьки можуть приходити і повідомляти завідувачів у письмовій чи усній формі про те, що вони планують влаштовувати дитину в садок. Таким чином формуватимуться попередні списки. Також нагадаю, що з 1 жовтня питання, пов’язані з влаштуванням дітей в дошкільний заклад, вирішують їхні керівники, а не спеціалісти управління освіти.
   – Чи вирішиться проблема з переповненими групами в садках міста, коли запрацює «Зірочка»?
   – Цей дошкільний заклад повинен розвантажити наповнюваність садків не лише в тому мікрорайоні, де він розташований, але й в усьому місті. Розрахована «Зірочка» десь на 200 дітей.

    Віра Братенко.

Замість «слухання» – трагікомедія, або Чому не захотіли учасники зібрання повірити у добрі наміри нафтохіміків?

    Налаштованість окремих учасників переважно пенсійного віку на конфліктність і абсолютне несприйняття усього того, що їм скажуть представники «Карпатнафтохіму» і «ЛУКОРу» на громадських слуханнях, зініційованих владою міста з приводу реконструкції території, що на перетині пр. Л.Українки і вул. Пушкіна (позаду торгового центру «Прометей»), відчувалась у фойє та залі ПК «Мінерал» ще до їх початку.
   Ніскільки не заспокоїли, а чомусь навіть викликали ще більше хвилювання і навіть гнів вивішені нафтохіміками у тому ж фойє плакати і схеми, які відображали те, що планується зробити на площі, щоб надати їй справді європейського вигляду і щоб вона стала улюбленим місцем відпочинку калушан.
   Спробував на початку зібрання налаштувати усіх присутніх на ділову та конструктивну розмову головуючий на слуханнях секретар Калуської міської ради Олександр Челядин, але його заклики, що ми зібралися не для того, аби обговорювати якісь політичні проблеми у стосунках України і Росії, а послухати і дати свої рекомендації щодо благоустрою нафтохіміками території між пр. Лесі Українки та вул. Пушкіна, частиною присутніх теж не були почуті.
   Судячи з усього, залишилися поза увагою тих, хто обов’язково хотів у цей вечір емоційно висловитися, не соромлячись вживати задля цього «кріпеньке» слівце, і фаховий виступ головного архітектора міста Петра Пострильоного. А він, до речі, якщо хтось хотів це почути, говорив, що чимало у свій час було у влади міста планів щодо використання цієї території. Серед них і будівництво храму, великого автовокзалу, житлових будинків, але усі вони вже в минулому. Натомість керівництво «Карпатнафтохіму» і його спеціалісти з проектного відділу запропонували досить змістовний та оригінальний проект реконструкції площі. З цього приводу, продовжував П.Пострильоний, було декілька зустрічей з нафтохіміками, в тому числі безпосередньо на території поблизу «Прометея».
   У ході розмов сторони погодилися, що простим благоустроєм тут не обійтися, а тому слід зробити структурну реконструкцію, що, зрозуміло, потребує значно більших фінансових витрат і часу.
   Про те, які варіанти благоустрою вул. Пушкіна і території біля неї обговорюються, присутнім у залі розповів заступник генерального директора «Карпатнафтохіму» із питань капітального будівництва Володимир Микитин. Він же повідомив, що це все лише проекти, які в ході реалізації будуть вдосконалюватися, вноситимуться в них зміни.
   – Так, приміром, дискусійним донедавна було питання будівництва фонтану, – відзначив В.Микитин, – але зваживши всі «за» і «проти», ми разом зі спеціалістами міського відділу у справах архітектури і містобудівного кадастру дійшли згоди, що фонтан таки тут потрібен. У даний час ведеться пошук проекту й уже попередньо погодилися, що він буде трьохярусний і матиме 6-метрову висоту.
   Далі Володимир Іванович детально розповів про те, що ще передбачається розмістити на площі. Так, зокрема, планується біля дитячого майданчика, який теж суттєво буде оновлено, збудувати дитяче кафе. Надійшла також пропозиція про облаштування неподалік доріжки для катання на роликах, а зимою, можливо, на ковзанах.
   Цікавими є й думки з приводу озеленення території, облаштування газонів, пішохідних доріжок, повної заміни нині діючої системи освітлення. А для того, щоб якось підтвердити наявність у місті нафтохімічного підприємства і що саме воно здійснило реконструкцію цієї площі, пропонується дати її назву «Сквер нафтохіміків», що підтверджуватиме відповідний пам’ятний знак.
   Щодо встановлення на площі бюста О.Пушкіну, то це питання теж обговорювалося, але щоб не політизувати саму ідею реконструкції площі і щоб хтось не подумав, що встановлення монумента поетові є чи не основною умовою ведення цієї реконструкції, то В.Микитин запевнив, «Карпатнафтохім» на цьому не наполягає.
   Але така, здавалось би, демократична і зрозуміла позиція представника підприємства, окремих осіб, особливо тих, хто записався на виступ, не влаштовувала. Хтось у цьому побачив провокацію, а хтось вже спрогнозував «війну пам’ятників», натякнувши, що коли бюст Пушкіну з’явиться, то довго він не стоятиме... А один із найбільш галасливих опонентів договорився до того, що, звертаючись до В.Микитина, вигукнув: «А що взагалі ви зробили для міста?». І відразу отримав відповідь: А хіба нові заводи хлору і каустичної соди, поліхлорвінілу суспензійного, виробів з ПВХ-С, що побудовані замість старих і дуже шкідливих, все це було зроблено не для громади Калуша? А ще завершення будівництва школи, спорудження котелень для міста, реконструкція стадіону, концертної зали, допомога льодовому палацу, гімназії, коледжу, школам міста… Це що, теж для вас нічого не значить?».
   Та, судячи із дальшого перебігу подій на зібранні, конкретні цифри і переконливі аргументи до уваги тих, хто наперед підготувався до вступу, не бралися. Вони і далі гнули своє. Дісталося від ораторів і владі міста, і керівництву Української партії, представники якої складають нині більшість у Калуській міській раді.
   Але коли голова обласної організації ВУТ «Просвіта» Степан Волковецький, виступаючи на зібранні, висловився, що Українська партія – це не партія українських патріотів, а партія українських хрунів, секретар міської ради не витримав, «порадивши» виступаючому згадати, яким президентам він служив, перебуваючи на посаді посла України в Грузії.
   Такі перепалки й ряд інших емоційних моментів аж ніяк не сприяли діловій розмові з внесенням конкретних пропозицій, які мали б спричинитися для кращого вирішення питання належного благоустрою одного із куточків нашого ще далеко не європейського міста.
   Чомусь у жодному із виступів не було нічого сказаного про те, що з кожним роком у місті зменшується кількість таких місць, де люди могли змістовно відпочити, зустрітися і просто поговорити з друзями та знайомими. Адже були раніше такі місця біля кінотеатру «Аврора», на пр. Л.Українки (перед будинком № 14), перед кінотеатром «Відродження" й у деяких інших мікрорайонах. Тож площа на вул. Пушкіна залишилася чи не єдиною, де ще можна щось створити для загалу, для громади.
   А те, що керівництво «Карпатнафтохіму» не бажало і не бажає політизувати питання благоустрою цієї території, підтвердив у своєму виступі заступник генерального директора з управління персоналом і загальних питань Юрій Безуглий. А він запевнив усіх присутніх у залі, що якщо навіть громада не захоче встановлювати бюст Пушкіну на цій площі, її реконструкцію нафтохіміки обов’язково продовжуватимуть і вже наступного року завершать. З метою надання площі ще більшої величності і краси у її центрі буде посаджено сріблясту ялинку, яка прикрашатиметься до новорічно-різдвяних свят. За попередніми підрахунками, реалізація цього проекту обійдеться підприємству приблизно в чотири мільйони гривень. Але ми будемо це робити, хоча, як справедливо зауважив хтось із виступаючих, ще і справді не досягли рентабельності у роботі. А ще ми продовжуватимемо ремонтувати концертний зал, підтримуватимемо фінансового льодову арену, Калуський коледж культури і мистецтв, гімназію, міську поліклініку, озеленюватимемо територію закладів освіти міста тощо
   – Якщо маєте можливість і бажання – допомагайте нам, а якщо ні, то просто не заважайте, – наголошував Ю.Безуглий.
   Але й ці слова представника підприємства залишилися без належної реакції з боку емоційно і десь навіть вороже налаштованої частини присутніх у залі. Тож і не дивно, що в кінцевому результаті їх така позиція і не бажання вирішувати все цивілізовано, призвели до того, що більшість у залі проголосувала за те, щоб вулицю Пушкіна перейменувати на вул гетьмана Івана Мазепи і на площі збудувати йому пам’ятник. Це, зрозуміло, лише пропозиція, яка, судячи з усього, буде обговорюватися на одній із сесій міської ради.
   Ось така вийшла трагікомедія, головні герої якої виходили із зали задоволеними. Але чи є підстави для радості? Мабуть, що ні.

    Степан Василів.

    P.S. Прізвище усіх тих, хто брав активну участь у «слуханнях» не називаємо тільки з тих міркувань, що більшість із них піднімалася на трибуну з тою метою, щоб про них знову почули, щоб про них знову заговорили..

У грудні 2010р. Президент ВАТ "ЛУКОЙЛ" Вагіт Алекперов та голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк підписали угоду про співробітництво, яка набрала цінності 1 січня 2011р., та діятиме до 2014р.